Неформат · “Я правду побачив жорстоку й жорстку І правду нагу — без корони”. Іван Драч · с. 12сторінка оригіналу ↗
ІІвваанн ДДРРААЧ Ч СОЛОНЦЮВАТИ
Слово Просвіти, №18 за 2012 рік
“Солонцювати” — дієслово, яке повергає мене в націоналістичний трепет! Цього дієслова немає ні в російській, ні в польській мовах, про інші мови не йдеться, там його і не повинно буть. Сьогодні я солон* цював. Давно вже підготував літр львівського оригі* нального світлого пива зразка 1715 року. З Теліженець привіз хабар — літр коров’ячого молока у пляшці з*під “Моршинської”. Купив в’яленого ляща за 10,15 гри* вень, зекономив гривень 10, бо такого ж ляща дядько в підземному переході продавав за 20*ку. Треба ж було осміліти настільки, що наважився знайти відкривач* ку і відразу ж, ще не встиг розпакувати моркву для Рекса, як нахабно підважив металевий кружалець і налив пиво, яке чекав уже тижнів два. За першим ковтком ще не брався за ляща. Спершу приготував їжу для Рекса і поставив йому в куток. Він узявся за роботу. Отоді я взявся за ляща. Скрутив голову як справжній катюга і став віддирати луску. Якою ж смачною була в’ялена риба за 10,15 гривень! Яким же втішним був смак львівського оригінального!.. Не минуло й години, як страшенно закортіло пи* ти. Отоді і нагодилося холодненьке молочко з Теліже* нець. Ох це ж його і пронесе зараз! — подумали недруги мого питомого словечка “солонцювати”. Аж ні! Все було в повному ажурі! Лише мені згадалося, як колись довелося читати одну польську книженцію, і одна су* часна інтелектуалістка з Варшави чи Кракова дуже кепкувала над Тарасом Шевченком, як він готувався вже після заслання до приятельської учти з друзями, як він готував собі вечерю з тарані чи ще з якоїсь со* лонини — як він збирався “солонцювати”… “Матері* ал для різуна, для гайдамаки, для волоцюги”, — нічого іншого і не скажеш! Не для подумання! От що значить одне*однісіньке питоме українське дієслово, якого не* має в сусідніх мовах слов’янських, не кажучи вже про кримсько*татарську, турецьку чи угорську, чи ли* товську… Відразу тобі Шевченко — бандерівець! Отож мені досить один раз на рік посолонцювати, аби впевнитись, що без мене і цього мого питомого діє* слова світ западеться, світ зміліє і змаліє! І не треба мені Тягнибока, щоб упевнитись у своїй національній ідентичності — досить мені послухати міністра Та* бачника (а не акордеоніста Табачника), почитати Олеся Бузину з його малоросійським столітнім родо* водом у добре приготовленій як журналістська стра* ва газеті “Сегодня”, і я вже можу нормально існува* ти в цьому світі, де без мене все ж чогось бракує, як бракує мільйонам багатомовних дієслів єдиного непов* торного словечка “солонцювати”!
НА СПЕКТАКЛІ “ГРЕК ЗОРБА”
Котилася торба з високого горба — Там роман “Грек Зорба” Був! Котилася торба з високого горба — Славний фільм “Грек Зорба” Був! Котилася торба з високого горба — Вже спектакль “Грек Зорба” Є! Віталій Малахов за єдиним махом Фільм той перевершив — Вже! Режисером Зорби Як верблюд двогорбий вантажі вергає Хай Бог помагає — Хай! Славний Хостікоєв Дивних див накоїв Мене обеззброїв Геть! А Сумська Наталя, Віртуозна краля. Вже по Кайдашисі — заздрісниці: лисі — Глянь! Нас у раж ввігнали. Ми на вас запали. Всі ми стали греки від кризи та спеки — Жах! Тож спектаклю слава. Малахову — браво! Є ще в Хостікоєва Витримка героєва І снага Енеєва І любов Антеєва — А що є то є!.. 30.09.2010 (четвер, на спектаклі)
х х х
Що воно за дивний пан Доминік отой Стросс-кан Що ґвалтує кожну дівку Із Нью-Йорку покоївку Вдома теж соціалістку Може б виписав повістку
І на нашу прогресивну Докторовану і дивну
Що воно за дивний пан Доминік отой Стросс-кан Що тасує наче карти І твої й мої мільярди Кому схоче тому й дасть Світова така напасть Та за ним крізь жалюзі Уже стежить Саркозі
Що воно за дивний пан Доминік отой Стросс-кан Забаглося в президенти А там вищі дивіденди Там тебе поставлять раком І вживуть тебе зі смаком Хоч орай а хоч ори Планку сексу догори Оратаніє. 17.05.2011
НАЙВИЩІ ГОСТІ
Знак неба: біле птаство лебедине У перший березіль мені уперше лине. Який небесний клекотливий ключ Весну відкрив і зняв зими обруч. Так високо! В безтямній високості Куди ви прагнете, мої найвищі гості? Я вас почув — взяв березневу свічку, Прогнати зиму я іду в капличку. Дух неба сповнив — лебедино біло, Аж серце з високості заболіло. На мить майнули — і за мить пропали. І вічністю в душі навіки стали… Найвищі гості були нині в мене. Щось випадкове а чи щось знаменне? Оця небесна доля березоля. Якби й мені така світилась доля, Така висока, чиста і небесна, Пропала в зимах, відродилась в веснах. Хай би й тобі засяяла на мить. Майнула вмить, а вічно вже щемить… 1.03.2012
НАШІ ВІЗІЇ В. І. Полтавцю
Коли Київ стає Нью-Йорком, Чигирину — буть Вашінгтоном! І звестись понад нашим мороком, Українським стать камертоном!
Клекотала козацьким вулканом Тут не раз вогняна Україна Синьожупанним і сірожупанним Дніпрового вуса сивіла піна.
Чом казах нас узяв Астаною? Чим в Бразіліа брав Німейєр?.. Доля обійде нас стороною І шпурне на сміття конвеєр.
Автомобільним в столиці корком Судьбоносно — останнім вагоном… То ж як Київ стає Нью-Йорком, Чигирину — буть Вашінгтоном…
ЧЕРГА ДО ДІДА
В дискотеці знову дід Звуть баби його “бандіт”. Він собі шукає бабу Серед юних афродіт В безсоромному танку Десь заголить у кутку Швидко зробить бабі бебі Вже сто першій на віку Враз до ЗАГСу поведе Дівка з вискоком іде Швидко зробить дачку тачку І фінансову задачку Всім розв’яже і т. д. Розлучається за рік Невгамовний чоловік Й знов собі шукає бабу Загубив бабам тим лік Всі з машинами з дітьми Скрізь привітаний людьми В світі славному гаремі Всмак живе не то що ми Заздрим силі жизняній І грошам що є при ній Все законно по закону Узаконим лиш зумій Стань лиш в чергу отаку Дівко в юному вінку В нашім славнім блядоході В незалежнім бардаку.
ВАЛЕНТИНКИ ВІД КАЛИНИ
Лише калина має валентинки. Сердечко — це калинове зерно. Вона мене напоїть щохвилинки, Вона з моїм сердечком заодно.
Калинонько! Ти матінкою поїш І кетягами горнешся до рук, Коли до тебе вернеться мій поїзд З далеких розвертаючись розлук. Ти та лелека з соняхом в обнімку — Це вся моя калинова земля… Як ти мене кидаєш в пекло стрімко, І я вже не повернусь звідтіля. Ні на секунду, де там на хвилинку — Хай перепинить рідний перелаз… Й не дасть мені калина валентинку — Всі валентинки в кетягах для вас… Вона стоїть грудаста й розпашіла І вас чекає геть з усіх доріг. Немов жар-птиця в сивім лузі сіла — Для кого ж я її таку беріг?! 19.02.2011
У КАПЛИЧЦІ
В дерев’яного Христа Шуйця відлетіла Ну а я — ну й простота — Зразу взявсь до діла.
Молоточка, цвяшки взяв — Й нумо прибивати. А Ісус і каже: “Вав, Бевзю туповатий.
Все ж рука мені болить, Хоч і дерев’яна, Дерев’яна вічність, мить, Дерев’яна рана…”
Я між пальцями приб’ю Кажу я Христові З молоточком на краю Я напоготові.
Це ж завжди комусь болить Як ти вправно лупиш Треба вовною завить Видно й так що любиш.
Цвяшки вовна сам Ісус Тиша. Тиха тиша. Десь у душу я дивлюсь Й хтось на мене дише.
ОЛИКА
Сила жаху буває велика Як тебе здоганяє Олика
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
