Просвітяни · “Живи, Україно, живи для краси, Для сили, для правди, для волі”. Олександр Олесь · с. 16сторінка оригіналу ↗
Олександр Олесь і Сумська «Просвіта»
Слово Просвіти, №18 за 2012 рік
держвидав” за сприяння Н. Х. Онацького, уже директора художнього музею, видала двотисячним накладом драматичний етюд О. Олеся “По дорозі в Казку”. Свого часу у Сумах з Олесем зустрічався просвітянин Гнат Хоткевич, який читав лекції на вчительських курсах. Неодноразово відвідувала оселю Кандиб у Сумах відома поетеса Олена Журлива та її сестра Катерина Вишницька, які знали Олеся і його сестер — Марію та Ганну ще з Києва і які залишили про це свої спогади. Уже в 1920-ті роки вони були вражені зібранням картин Онацького у місцевому художньому музеї. Коли 1929 року обірвалося страдницьке життя матері Олеся, в останню путь її проводжав побратим сина Н. Х. Онацький, якого як ворога народу розстріляли у Полтаві 1937 року. Рідний берег, до якого так линув О. Олесь, зник у Празі 1944-го, коли його сина Олега Ольжича закатували гітлерівців таборі Заксенхаузен у червні 1944 р. Це фатально позначилося на здоров’ї О. Олеся. Він помер 22 липня цього ж року. Та після смерті О. Олесь усе-таки повернувся до рідної домівки в Сумах. Там 1988 року було встановлено меморіальну дошку, яку привіз голова Товариства української мови (з 1989 р. “Просвіта”) поет Дмитро Павличко та син Олеся — Олександр Кандиба з Праги, який так і не вивчив рідної мови свого батька. На відкритті меморіальної дошки, — писала місцева преса, — виступали поет Дмитро Павличко, чеською мовою син поета, учитель української мови та літератури СШ №4 Борис Манжела, який привів своїх учнів, щоб не переривалася сув’язь поколінь “Просвіти” школи, яка в різний час дала трьох голів цієї славної організації: Никанора Онацького (1913—1932), Семена Сапуна (1941— 1942) та Бориса Манжели (1998—2005), завдяки якому ця школа стала українськомовною.
Борис МАНЖЕЛА, м. Суми Н
Відповідальний секретар
Ірина ШЕВЧУК
Відділ просвітянської роботи
Надія КИР’ЯН 270-55-57
Відділ культури
Микола ЦИМБАЛЮК 279-49-47
Відділ коректури
Тетяна ЩЕРБАК Ірина СТЕЛЬМАХ 278-63-69
Комп’ютерна верстка
Ірина ШЕВЧУК, Олег БЕССЬКИЙ 278-63-69
Кореспондент
Уляна ВОЛІКОВСЬКА
Черговий редактор
Надія КИР’ЯН
Бухгалтерія
279-41-46
Адреса редакції:
вул. Хрещатик, 10+Б, м. Київ, 01001
E+mail: slovo_prosvity@ukr.net http://slovoprosvity.org http://prosvitanews.org.ua
Листування з читачами — тільки на сторінках газети.
Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Редакція залишає за собою право редагування та скорочення текстів. Редакція не завжди поділяє погляди своїх авторів. При використанні наших публікацій посилання на “Слово Просвіти” обов’язкове. І н д е к с г а з е т и “Слово Просвіти” — 30617
1 2 0 1 8
аш земляк поет О. Олесь у своїй автобіографії писав: “На Миколаївському заводі (нині Велико- Жовтневий цукрозавод під Сумами) я мав 3 роки працювати практикантом як студент Харківського ветеринарного інституту і був одним з організаторів театру й виступав у різних п’єсах. А захоплення театром почалося ще у Дергачах під Харковом, де вчився у сільськогосподарській школі”. Взимку, без роздумів, — пише поет, — ішов за 12 км, щоб побачити якусь українську п’єсу. Проживання в Харкові, культурному центрі Слобожанщини, трохи скрашувало нелюбе йому навчання. Олесь захоплюється театром, багато читає, знайомиться з сім’єю уродженця Сум Алчевського, який удома організував просвітянський Шевченківський гурток і у своїй садибі встановив уперше в Україні погруддя Т. Г. Шевченка. Коли 1903 року в Полтаві відкривали пам’ятник І. П. Котляревському, Олесь познайомився там із видатними діячами української культури. Тому після Полтави, — згадує його сестра, — Олесь уперше почав писати вірші українською: “Молодії літа — це бурхливий потік. Не страшні їм ні хвилі, ні гори…” Хоч із 1907-го Олесь працює в Києві, та душа прагне в Суми — до рідної неньки й сестричок. Періодично місяцями живе в Сумах, пише вірші, знайомиться з місцевою інтелігенцією, зокрема з просвітянином Н. Х. Онацьким, учителем малювання та чистописання Сумського реального училища й кадетського корпусу. Біля реального училища ще й досі стоїть меморіальний будинок матері поета. Дружні стосунки уже відомого поета, автора кількох збірок із просвітянином Н. Х. Онацьким також визначалися спільною участю в міських заходах “Просвіти”, разом друзі були на зібраннях із нагоди 50-річчя смерті Т.
У центрі: Н. Х. Онацький (ліворуч) та О. Олесь. 1911 рік
Шевченка. Олесь схвально відгукнувся про картини й малюнки вчителя на Шевченківську тематику, підтримав і як поета. Свою просвітянську роботу Онацький розпочав ще в Лебедині. Там же з’явилися (1906—1913) перші публікації віршів у журналі “Рідний край”, у літературних альманахах, в антології “Українська муза”. Це поезії “З неволі”, “Терновий вінок”, які читав у місцевій “Просвіті”, яку назвав Шевченківським гуртком після поїздки до Канева й Києва. Окрім малюнків, у Каневі Н. Х. Онацький сфотографував родину В. О. Ядловського — хранителя могили Тараса Шевченка. 1920 року очолює комісію зі спорудження пам’ятника Т. Шевченку в Сумах (відкрито 1927 року, автор І. П. Кавалерідзе). 1925 року організував комуну “Новий світ” с. Ворожба Лебединського району. Чимало зробив для вивчення родинного склепу Хрущових у с. Лифине, де перебував Шевченко. Онацький створює пейзажні малюнки та твір “Хата на Тарасовій горі”, що вийшли поштовою листівкою-карткою. З переїздом до Сум його просвітянська робота та дружба з О. Олесем тривають. Аж до грізного 1919 року, коли О. Олесь назавжди залишив Україну, яка захлиналася кров’ю. Спершу живе в Австрії, де зустрічається з колишнім просвітянином-інспектором окружної освіти Юрієм Самбросом, який також емігрував до Німеччини. Зустрічалися в Берліні, куди їздив О. Олесь у комітет допомоги біженцям. Додому в Суми Олександр Олесь повертався лише своїми творами. Мабуть, тому 1921 року Сумська філія “Всеукр-
Вітаємо! Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка за вагомий внесок у справу українського національного від+ родження, розбудову та зміцнення Української держави, ут+ вердження державної мови, просвітницьку діяльність нагоро+ дило Всеукраїнською премією ім. Бориса Грінченка Тамару Іванівну СМАЛЬКО, вчительку української мови та літератури, голову первинного осередку “Просвіти” с. Нижньодуванськ Сватівського району Луганської області та Олексія Сергійови+ ча РІЗНИЧЕНКА, письменника, члена Одеського обласного об’єднання “Просвіти”.
Видрукувано з готових фотоформ на комбінаті “Преса України” у середу. Зам. № 3301218 Наклад у травні — 25 500
Павло МОВЧАН 4 820095 780016
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
