Народний звичай · “Пливе під небом великодній дзвін, скликає вірян до єднання в молитві”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
Пахне світлиця пасками…
Слово Просвіти, №18 за 2013 рік
Спекти добру паску вважало+ ся найважливішою подією на Ве+ ликдень, бо з того, якою вона спечеться, судили про долю всієї сім’ї. Тому цього дня господиня хвилюється і особливо дотриму+ ється всіх приписів: • бажано, щоб коли печеться паска, нікого не було в хаті, аби паску не обговорювали (Полтав+ щина); • нічого цього дня не можна позичати (Львівщина); • не можна бути на печі, щоб не була паска горбата (Хмельнич+ чина); • садовлять паску в піч з мо+ литвою, з примовлянням “Хрис+ тос Воскрес”, те саме роблять і витягуючи її з печі (Покуття, Снятинщина); • як була дівчина в хаті, то ба+ жали: “Щоби була файна, як на Великдень паска” (Гуцульщина); • а діти щоб росли пишні та здорові, як паска (Закарпаття). Рідні цього дня не повинні сваритися і гніватись між собою. З випіканням паски господиня пов’язувала долю свою та роди+ ни. За її зовнішнім виглядом виз+ начали майбутнє: якщо паска збоку трошки надтрісне — на добро і багатство; зверху трісне — чекай протягом року біди; запа+ деться — хвороба в цьому році, а може, й смерть. Великодню паску печуть у четвер і суботу, і майже ніколи у п’ятницю, бо “Великодня П’ят+ ниця більше свято як Великдень” (Львівщина).
Паски гарно прикрашали пасковим хрестом, кісками, со+ нечками, голубами, ружками… Для дідусів і бабусь виробляли Великодній хрест, на пасці батька — дубовий лист з косицями, для матері — ружки з барвінком, для дівчат — голубочків у парі, “ко+ сиці”. Дівчата стараються з цієї паски з’їсти “косиці” — квіточ+ ки, щоб квітнути і розвиватися як зіллячко навесні. Для дітей по+ верх паски роблять квадратні та напівовальні кліточки, а в них “ружі”. Їх роблять з посіченого валочка, згорненого у коло. По краях паски ставлять “обруч”. Крім прикрашання тістом, верх паски оздоблювали збитими біл+ ками з цукром, кольоровим пшо+ ном, маком. У кожнім регіоні паски прикрашали по+різному. Як тільки паску освячували, всі поспішали додому, щоб ско+ ріше поснідати, бо постували усю п’ятницю і суботу. Вірили, чим швидше прийдуть додому, тим “краще буде йти господарс+ тво”, “скоріш робитиметься ро+ бота”. За столом, після молитви, господар відрізав од великої пас+ ки шмат і ділив між рідними. Краяли лише посвяченим ножем. І нині паски в Україні — най+ більш знаний і вживаний обрядо+ вий український хліб, справжній витвір мистецтва. Ми повинні зберігати традиції, пов’язані з ви+ піканням пасок: мати хай передає свій рецепт паски доні, бабуся — внучці.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
