“Який гріх спокутували наші предки, засіваючи кривавими тілами, наче травою, поля усього радянського простору?” Пам’ять 10 · с. 10сторінка оригіналу ↗
Віктор КОРЖ Віктор КОРЖ Діалог з Вічним вогнем
Слово Просвіти, №18 за 2013 рік
задиханий підбіг, дзвеніла кров… — Ти хто? — вогонь спитав мене суворо. Я усміхнувсь: — Я той, що переплив Дніпро… Він дрібно затремтів… Він реготався! — гіркавим димом в очі мої вповз, він сліз моїх щемливих дошукався і мовив, аж пройняв мене мороз: — Тут бій колись лунав за берег правий, стогнав метал, Дніпро до дна кипів, тут батальйони йшли на переправу крізь дикі хащі вогняних стовпів. І досі тут живе відлуння бою, земля громами виповнена вщерть, тут сто смертей гуло над головою тих, хто прийняв свою єдину смерть… І хай тебе гординя не лоскоче, не жди од мене й тихої хвали — перед святим лицем тієї ночі ти просто покупавсь… Вони — перепливли!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
