З блокнота письменника · “Смерчі розвитку роду людського без жалю руйнують колишнє, його зміст і сенс”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Музей у Верховині
Слово Просвіти, №18 за 2013 рік
тям — хоча б трішки, але саме жити. Так колись зробив Гнат Хоткевич, і ми досі маємо театр його імені, книжки, після прочи+ тання яких раптом починаєш ба+ чити у знайомих якісь схожі ри+ си. Але ж ця земля напоїла нат+ хненням і Коцюбинського, і Франка, — щось їй повернули во+ ни. Тепер неможливо бути на Гу+ цульщині й не згадувати про Ма+ річку та Івана, про танець Чу+ гайстра, про пристрасті людські, які не вщухли, а палають вогни+ ками в гуцульських очах… Колись відомий дослідник мистецтва Гуцульщини Дмитро Гоберман писав, що багато уні+
Галина Яцентюк (справа) в садибі+музеї
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
