Арт-калейдоскоп · “Байдужість до Бога призводить до байдужості до всього іншого, призводить до розпаду”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
«Байдужість до Бога…»
Слово Просвіти, №18 за 2013 рік
Микола ЦИМБАЛЮК
У Греції всі є На неприступних скелях Хал+ кідонського півострова, що вріза+ ється в Егейське море, на 80 км завдовжки й 22 км (у найширшо+ му місці) розкинулася ця чернеча республіка. Майже півтора тися+ чоліття тому цей півострів віддав у виняткове володіння монахів візантійський імператор Костян+ тин Погонат. Перший монастир — Велика Лавра — був заснова+ ний 963 року. Тепер їх 20. Один із них, Пантелеймонів, вважається руським. Російська Православна Церква називає його тепер не інакше як російським. Насправді тісні стосунки християн Київської Русі історія фіксує ще за часів князя Володи+ мира. Наприкінці Х ст. у монас+ тирі Есфігмен постригся в мона+ хи преподобний Антоній (у миру Антип), засновник Києво+Пе+ черського монастиря. Мощі християнського святого й досі перебувають у лаврській печері в Києві, де він і помер. Він родом із Любеча, що на Чернігівщині. По+ вернувшись зі Святої гори, Анто+ ній став засновником нашого мо+ нашества, яке організовувало своє життя і діяльність згідно з тим+таки афонським статутом, що приніс його в українські землі преподобний. Згодом, на початку ХІ ст. на Афоні з’явився перший монас+ тир, заснований вихідцями з Ки+ ївської землі, названий на честь Богородиці Ксилургу. Ченців там було багато, тому вони змушені були просити в Священного Кі+ ноту (вищого самоврядного орга+ ну) Святої гори надати їм один із великих тамтешніх монастирів. Прохання задовольнили і переда+ ли їм обитель святого Пантелей+ мона, який здавна називали “Ру+ сик”, тобто “Руський”. За часів існування Козацької держави на його території виник винятково український Іллінський скит, йо+ го ще називали козачий чи запо+ різький. Тепер Пантелеймонів+ ська обитель перебуває у віданні Московського патріархату — Ро+ сійської Православної Церкви.
До речі, більше половини, а це понад півсотні його ченців — ук+ раїнці.
Застигла і жива музика віри На представлених фоторобо+ тах можна побачити не лише Пантелеймонів, а й решту афон+ ських монастирів. Стародавні бу+ дівничі уміло використовували рельєф і красу природи для зве+ дення своїх сакрально+чернечих споруд. Переважну більшість із них будували тоді, коли христи+ янський світ і віра повсякчас заз+ навали агресії з боку охоплених жагою влади володарів, особливо під ісламським прапором. Тож ар+ хітектура монастирських споруд більше нагадує фортечні мури з високими оборонними вежами. Зовнішній вигляд монастирів має певні національні риси, бо буду+ вали і добудовували їх, окрім гре+ ків, серби, грузини, представни+ ки інших народів, зрештою, й на+ ші співвітчизники. Грецький фо+ тохудожник Костас Асіміс у кож+ ній роботі зумів віднайти саме той ракурс, який найповніше і най+ привабливіше закарбував красу і неповторність об’єкта. Його світ+ лини можуть скласти серйозну конкуренцію найвідомішим по+ лотнам художників на цю тему. Особливо це помітно в май+ стерності піймати ту миттєвість, глибоко+характерні прояви люд+ ської душі ченця, коли він мо+ литься, працює, просто спогля+
дає цей навко+ лишній світ. Ко+ жен окремий його портрет — це ро+ ман з життя і віри людини. Окрема части+ на робіт Костаса — пейзажі. Зви+ чайно, гори, мо+ ре, екзотична рос+ линність Греції викликають неа+ бияку зацікавле+ ність, а передана майстерно і з вра+ хуванням експо+ зиційних тонко+ щів, світло+тіньо+ вих ефектів і по+ готів. Автор так уміло використо+ вує зображуваний об’єкт, що підно+ сить його до рівня символа. Наприк+ лад, світлина хамерію (у нас, у Карпатах, його називають ще іван+чаєм) — висока рослина з квіточками помаранчевого ко+ льору на прямовисній скелі, яка там зачепилася. Або ромашки, що ростуть на цих горах, де внизу синь морська, а вгорі — небесна. Відкриває і закінчує фотоху+ дожню експозицію частина ар+ хівних робіт невідомих авторів ХІХ ст. з колекції Святої гори. Чорно+білі дагеротипи зафіксу+ вали різні моменти з життя афон+
“Наш Афон” — назва виставки художньої фотографії грецького майстра Костаса АсіC міса, яка відкрилася 18 квітня в Музеї історії Києва. Вона відбувається на прохання і за підтримки голови Київської міськдержадміC ністрації. Понад півсотні світлин, виконаних талановитим фотохудожником, дають не повне, але яскраве уявлення про нинішнє життя насельників Автономної чернечої дерC жави на Святій горі. Тих, хто дав обітницю Божій Матері і відрікся від зовнішнього світу.
ських паломників і ченців — при+ їзд на прощу, роботу в майстер+ нях, на будівництві.
Любов і байдужість — Усі їдуть в Афон за якимсь дивом, — сказав гарною росій+ ською мовою на відкритті вис+ тавки Костас Асіміс, — і вони йо+ го знаходять, бо в генах наших людей православні корені. Для себе він відкрив Афон 1984 року, коли друг, хірург, по+ знайомив Костаса з монахами.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
