Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Абетка відомих імен · “Чим переважно страждають наші книжки — то це тим, що там відсутні образи”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Новий образ Костя Лавра

Слово Просвіти, №18 за 2013 рік

Разом із київськими школяриками — трапилася така нагода — я взяла участь у майстер-класі, який провів для них, учасників “Тижня дитячої книжки”, у Національному музеї літератури України Кость Лавро. Ми малювали услід за художником Зайчика, Котика, Поросятко і Мишку. Свої успіхи я б оцінила на “четвірку” з мінусом… Отож після уроку малювання почалася наша розмова зі знаним митцем, котрий, як виявилося, збирається постати в новій іпостасі. Про це — далі. — Ваші мрії, пане Костю, пос% тупово збуваються. Хотіли нама% лювати ілюстрації до “Вечорів на хуторі біля Диканьки” — і нама% лювали! Мріяли мати власний бу% динок для родини — добудовуєте. Але дещо, те, що мало залежить від Вас — досі чекає на втілення. Тобто — зняти гарний історичний фільм із “західними” спецефекта% ми та притаманною українському класичному кіно образністю. А ще мрієте створити (як дизайнер) су% то український автомобіль “Оль% вія”. Також давно задумали про% ілюструвати кілька книжок без персонажів. Як Ви це конкретно бачите? — Так, є така манія+ мрія. Це означає — на+ малювати всі допоміжні можливі елементи, але не героїв книги. Поки що моя задумка навіть Малковичу не підхо+ дить, тому виношую її далі… Кільком видав+ ництвам пропонував, але ніхто не зацікавле+ ний. Наприклад, є відо+ мий персонаж казки “Фарбований лис”. Хо+ тілось би не малювати самого Лиса, а те, як са+ ме він спостерігає події довкола себе. Це ж зовсім інша оптика, інше бачення. — Іван Малкович, Ви казали, дуже любить деталізовані зобра% ження. Мовляв, щоб дітям було що роздивлятися в ілюстраціях. — На Заході нині фактично не існує такого підходу до ілюстру+ вання дитячої книжки. Хіба що цим перейняті російські худож+ ники, які працюють за кордоном. Я щойно повернувся з Америки йне минав там книгарень. Пере+ свідчився: щодо ілюстрацій дитя+ чої книжки, зображення зведено фактично до знаку. — А хіба це однозначно добре? — Не знаю, чи це добре, чи погано, але вважаю, що мають бути ілюстрації й такого плану, й іншого. — Може, наша любов до дета% лізації — певна мітка нашої мен% тальності? — Нині з’явилося чимало гар+ них художників в Україні. Але чим переважно страждають наші книжки — то це тим, що там від+ сутні ОБРАЗИ. Котик — коти+ ком, лис — лисом, а де ж внут+ рішня суть того чи того героя, йо+ го характер? — Згодна з Вами. А хто саме справив на Вас у дитинстві особ% ливе враження як дитячий худож% ник? — Щиро кажучи, особливу увагу на дитячу ілюстрацію звер+ нув уже тоді, коли працював ху+ дожником у журналі “Барвінок”. Тобто в дитинстві мало звертав Афінах 2004 року отримала сріб+ ну медаль у рамках Олімпіади. Нагородження відбувалося в Сін+ гапурі. Але оскільки всі права на+ лежать “Марці України”, мене там не було. Мало того, про ме+ даль я дізнався випадково і з за+ пізненням. Так само з “Україн+ ським подвір’ям”: ніхто з керів+ ництва “Марки України” мене не те що не привітав, а навіть не по+ відомив про перемогу. — Звичайна, на жаль, історія! Ви тривалий час співпрацюєте з іноземними видавництвами, зок% рема з Bayard Press. Що скажете про цей досвід роботи? — Так, свого часу у Швейцарії вийшли дві книжки, а з францу+ зами у згаданому видавництві працював 15 років. Вони вико+ ристовують художників з усього світу: з Японії, США тощо. Досі здійснюють переви+ дання моїх робіт. — Ще одна Ваша іпос% тась — художник%стінопи% сець, тобто монумента% ліст. Це вже зовсім інше, ніж робота з папером і фар% бами. У Київському театрі ляльок розписані Вами стіни — найбільші. Ви, певно, ро% били ескіз, а вже інші власне розмальовували? — Ні, все робив сам. Там є стіна на четвертому поверсі — 24х6,5 метра. Жоден монументаліст, — із тих, які там працювали, не взявся. Я розпитав, як це робить+ ся, та й зробив. — А в своєму будинку теж сті% ни розмальовуватимете? — Ви ж знаєте, що швець ли+ шається без чобіт… — На престижній виставці ди% тячих художників у Болоньї Ви увійшли до десятки кращих худож% ників%ілюстраторів дитячої кни% ги. Чи почуваєтеся цілком реалізо% ваним? — Саме зараз я небагато кни+ жок ілюструю. Зайнявся живопи+ сом, готую під кінець року персо+ нальну виставку. Вже понад рік я малюю в зовсім іншому ключі, ніж ілюстрації. — Невже дитяча книжка ві% дійшла на другий план? — Хочеться випробувати себе в новій іпостасі. — Книжка для дітей Вас году% вала. Як же тепер, на що розрахо% вуєте? — Давно хотів мати свою май+ стерню і ось нарешті збудував її, безпосередньо біля будинку. Я перейшов на зовсім інші фарби, які мають запах і розлітаються скрізь, заляпують сті+ ни. І ось тепер працю+ ватиму в майстерні, де писатиму “дорослі” полотна. Виставлю за свої роботи американ+ ські ціни. Нещодавно побував у США й зро+ зумів багато чого. — А що Ви там ро% били, якщо не секрет? — Працював. Мене запросили оформити в українському стилі на Мангеттені, в центрі Нью+Йорка, ресторан+ корчму “Тарас Буль+ ба”. Його власник — українець. Має мережу із 16 корчем у Москві, у Києві є одна, а тепер ось і в Америці. — Отже, ще одна Ваша іпостась — художник%ди% зайнер. Питання майже філософ% ське: які негативні риси характеру обернули собі на користь? — Я занадто добрий, а є така думка серед людей, що це — нега+ тивна риса. Навіть у став+ ленні до будівельників, які чимало крові попи+ ли… Неагресивний я, надто терплячий. Але, щоправда, коли вже дуже допекти, тоді — вибачай+ те… Я в рік Бика народив+ ся, і коли мене дістають, можу розійтися. Але це — надзвичайно рідко. І в моїх образах тваринок, мабуть, відобразилася доброта. — Але — не беззахис% ність! — Можу легко встря+ ти в бійку, коли бачу, що треба когось захистити. Свого часу займався ка+ рате. А в армії служив в Довідка. Кость Лавро — український книжковий гра& фік, відомий оформленням книг видавництва А&БА&БА& ГА&ЛА&МА&ГА. Закінчив Рес& публіканську художню школу та факультет художнього оформлення книги Української академії друкарства. Член Спілки художників України. Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка — як перший художник&ілюс& тратор дитячих казок. Робо& ти Костя Лавра неодноразово входили до каталогів виста& вок дитячої книги в Болоньї, Братиславі тощо. Ілюстрації до книжки “Ніч перед Різ& двом” здобули кілька найвищих книжкових нагород, серед яких — титул “Найкраща дитяча книга 2007 року” на Всеукраїн& ському конкурсі “Книга року” та диплом І ступеня за пере& могу у конкурсі “Искусство книги” (Росія, 2007). оперативному полку по боротьбі з диверсіями. Бігав по 40 км щод+ ня… — А нині як підтримуєте фі% зичну форму? — Нічого спеціального. Вис+ тоюю по дванадцять годин на но+ гах — це добра робота. Малюю тільки стоячи. — Без чого могли б цілковито обійтися, коли говорити про ма% теріальне? — Без автомобіля, без дорого+ цінностей, без хутра. — Як би узагальнили зв’язок між рідною мовою і малюванням? — Для мене — це все. Це моє життя. — Ніколи не відчували диском% форту, що скрізь спілкуєтеся рід% ною мовою? — Ніколи. Хіба з тими, хто зовсім не тямить українською, змушений розмовляти по+росій+ ськи. А де потрібно — бодай кіль+ ка слів англійською. До речі. У Вікіпедії, де йдеться про мережу “Корчма “Тарас Бульба”, написно, що “Внутрен9 нее убранство создавал заслужен9 ный художник Украины, лауреат премии им. Леси Украинки и Т. Г. Шевченко Константин Лавров”. Негайно виправити! Кость Лавро — аж ніяк не Костянтин Лавров, це очевидно! Спілкувалася Людмила ТАРАН

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин