Суспільство · “Сьогодні стосунки між опозиційними силами мають стати втіленням єдності”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Чи відродиться національно-демократичний рух?
Слово Просвіти, №18 за 2013 рік
Координаційна рада Всеукраїнського форуму “На захист української мови та державності” провела 24 квітня своє чергове засідання. Із доповідями виступили співголови КР голова Товариства “Просвіта” Павло Мовчан і голова НРУ Василь Куйбіда. Решта учасників висловили свої думки і внесли конкретні пропозиції щодо розгортання широкого руху й активізації дій на захист національних цінностей. За підсумком роботи Рада схвалила проекти документів: звернення ІV етапу Всеукраїнського Форуму до українського народу; звернення до опозиційних парламентських і позапарламентських політичних партій, громадських об’єднань патріотичного спрямування, творчих, професійних та інших спілок, а також розглянули план матеріально-технічного забезпечення акції УНП “Останнім шляхом Кобзаря”. Як і на попередньому засіданні, незважаючи на запрошення, представники парламентської опозиції участі в роботі КР не взяли.
Микола ЦИМБАЛЮК
Голова Товариства “Просвіта” Павло Мовчан укотре звернув увагу учасників на поглиблення дій нинішньої влади не щодо покращення економічного стану країни, зміцнення її міжнародно& го іміджу, а активного витіснення української мови з усіх сфер сус& пільного життя. Триває вперте іг& норування проблем української культури і мистецтва, переважна більшість преси, радіо й телеба& чення не українські за мовою і змістом. Навіть на Першому На& ціональному телеканалі панує примітивна московська естрада і процвітають низькопробні росій& ські кримінальні фільми. Дедалі відвертіше ЗМІ стають розмін& ною монетою в політичній грі Москви. Це засвідчують і недавні події навколо одного з незалеж& них телеканалів ТВі. Політика й поведінка чинної влади свідчать про послідовне іг+ норування основних українських національних цінностей. Вра+ ження таке, що гуманітарна полі+ тика в Україні повністю керуєть+ ся з+за кордону. Чого варті лише “нові” ініціативи Міносвіти про витіснення української мови й іс+ торії з вишів, а нещодавно — ско+ рочення викладацького складу і збільшення навантаження на тих, що залишаться. Викликає зане+ покоєння фактичне усунення влади від відзначення 200+річчя українського генія — Тараса Шевченка, що змусило громад+ ськість створити свій комітет і розпочати підготовку до святку+ вання ювілею Кобзаря. Із огляду на це Павло Мовчан знову звернувся до лідерів парла+ ментської опозиції у Верховній Раді змінити пріоритети: негайно мусить бути створена Народна рада, у якій могли б узяти участь представники різних громад+ ських і політичних організацій. Це той значний сегмент суспільс+ тва, який ігнорує опозиція. А бо+ ротися за українську державність без творення громадянського суспільства й залучення його до вирішення національних завдань справа безперспективна.
Із головною співдоповіддю “Загрози державності та протидія їм” виступив голова Координацій+ ної Ради Форуму, голова НРУ Ва+ силь Куйбіда. Він, зокрема, ска+ зав: — Нинішній стан української держави та українства в ній дале+ кий від тих ідеалів, які ми собі уявляли на початку 1990+х, після здобуття Україною Незалежності. Так само й 2004+го, коли, здава+ лося, ми таки захистили демок+ ратію й нашу державність і біль+ ше ніколи не поступимося ними. Але сталося не так, як гадалося. Нині Україна загрожена в усіх аспектах її життєдіяльності, саме буття нашої країни поставлене під знак питання. Тому мусимо говорити й усвідомлювати щодо конкретних загроз українській незалежності.
Загрози зовнішні… Наприкінці ХХ століття Збіг+ нев Бжезинський, визначаючи геополітичне значення України, сказав, що Російська імперія не+ можлива без України. Цю ж думку нещодавно висловив на Безпеко+ вому Форумі у Києві ще один ав+ торитетний американський екс+ перт, колишній Посол США в Ук+ раїні Стівен Пфайфер: “Що сто+ сується Росії, то Путін відбудовує разом із Казахстаном та Білорус+ сю потужну систему. Росія чітко усвідомлює, що приєднання Ук+ раїни до Євросоюзу робить не+ можливим її входження до Мит+ ного Союзу, тому й робить усе для того, аби економічно впливати на Україну. Очевидно, що Півден+ ний потік збудують в обхід Украї+ ни, навіть якщо це невигідно РФ. Це ще раз підкреслює геополітич+ ну важливість України”. Однак він визнав, що “сьогодні Україна випала з радарів Вашингтона. Ад+ міністрація Обами має широкий спектр зовнішніх відносин, але Україна в нього не входить. У цьо+ му винна сама Україна…”. Водночас 23 квітня Україна зробила перший суттєвий крок на шляху до набуття членства в Митному Союзі. Микола Азаров заявив про вирішення питання щодо надання Україні статусу спостерігача у Митному Союзі й перехід до підготовки відповід+ них документів для підписання їх президентами. На відміну від Угоди про асоціацію з Європей+ ським Союзом, яка вже понад рік тому як була парафована, у ви+ падку з Митним Союзом ство+ рення робочих груп, підготовка документів, вирішення технічної сторони питання йде форсовани+ ми темпами. Це свідчить тільки про одне: укладати Угоду про асо+ ціацію з ЄС українська влада не збирається, і статус спостерігача при Митному Союзі — це сигнал про справжні інтеграційні наміри влади. Мета влади у цих діях — змусити ЄС відмовитися від ук+ ладання Угоди, аби це стало фор+ мальною основою для аргумента+ ції необхідності подальшої інтег+ рації саме в МС. Українці мусять чітко розумі+ ти: Митний Союз — не тільки втрата суверенітету держави, а й економічно неефективна струк+ тура. Ані Казахстан, ані Білорусь так і не отримали відчутного зис+ ку від приєднання до МС. Навпа+ ки, внутрішні споживчі ціни у Казахстані та Білорусі підвищи+ лися у зв’язку з новими тарифни+ ми ставками. Деякі національні виробники страждають від підви+ щення цін на імпортну сировину чи технології. Але це не зупиняє Януковича, який має намір уже в травні укласти угоду про вступ України до МС. Тим часом Москва сформува+ ла широкий масовий рух за від+ новлення держави як імперії. Шовіністи — білі, червоні, ко+ ричневі — створюють сприятливе суспільне тло для амбітних планів неоімперської еліти. І загроза ге+ ополітичного диктату Росії в Єв+ разії знову актуалізується і, від+ повідно, значення України як ключової ланки в реалізації цього задуму виходить на перший план. Уряд РФ розробив і достатньо вдало втілює плани енергетично+ го шантажу України. Російські спецслужби беруть активну участь у координації виступів “п’ятої колони”, головне завдан+ ня якої — поглиблення політич+ ного розколу в Україні. Один із п’ятиколонних про+ ектів в Україні — “Український вибір” Віктора Медведчука, який уже кілька років за потурання ни+ нішнього режиму провадить від+ верту антиукраїнську кампанію, агітуючи за Митний Союз. У цьо+ му ж фарватері йдуть і Партія ре+ гіонів, і Компартія.
…І внутрішні Основна внутрішня загроза — сама політична система. Система фальшива й антиукраїнська нас+ крізь, бо, незважаючи на показ+ ний політичний плюралізм і ви+ борність, у ній відсутня первинна ланка демократії: демократичні політичні партії. Замість них іс+ нують лише політичні структури, що обслуговують великий капі+ тал або інтереси сімейного клану. Тут усі рішення ухвалюють неве+
ликою групою олігархів або в ко+ лі однієї родини, а вже згодом втілюють у життя партфункціо+ нери. Влада нищить усе україн+ ське, реалізовуючи гасло — “Ук+ раїна не для українців!”. Політичний режим настільки знахабнів, що йому вже неважли+ ва громадська думка власного на+ роду, те, що говорять про Україну та її владу за кордоном. У нас су+ дять політичних опонентів за аб+ солютно надуманими підставами. Ще один, найсвіжіший прик+ лад: 19 квітня президент підписав закони, ухвалені на антиконсти+ туційному виїзному засіданні ВР 4 квітня. Вищий адмінсуд визнав “законним” виїзне засідання Ра+ ди. Віктор Янукович укотре по+ казав, що для нього будь+який за+ кон — це дишло, зокрема й Кон+ ституція. На початку квітня в україн+ ському парламенті провладна більшість саботувала голосуван+ ня за “Проект Постанови про 80+ ті роковини Голодомору в Україні та вшанування пам’яті жертв ге+ ноциду української нації”. Кому+ ністи й Партія регіонів відверто знущаються над усім україн+ ським, над нашою історією. Дмитро Табачник вилучає з кни+ жок з історії згадки про Бандеру й Шухевича, а комінусти в Раді на+ віть не встають, аби вшанувати пам’ять жертв Голодомору хвили+ ною мовчання. Дії комуністів+ людиноненависників нікого не дивують — вони відповідальні за всі ці злочини: Голодомор, полі+ тичні репресії й масові вбивства. Ці події вкотре з новою силою ставлять питання про непокаране зло: КПРС мусить бути покарана, як покарав Нюрнберг НСДАП. Викликає занепокоєння й си+ туація з київськими виборими. Згідно з Конституцією України, вони мусять відбутися цього року. Намагання їх відтягнути можна трактувати не інакше як боязнь права вибору киян. Не призна+ чення виборів у Києві — чергова наруга над законами, насамперед Основним. У цьому ключі ще од+ на тема — референдум, який, за наміром влади, має законсервува+ ти теперішній політичний режим.
Мовно-інформаційна експансія Сьогодні на 100 українців україні припадає 7 газет рідною мовою, тоді як на 100 росіян — 54 газети російською. В Україні роз+ повсюджується понад 2 тисячі назв періодичних видань Росії. Із 214 загальнонаціональних газет України державною мовою вихо+ дить 78, тобто 32 %. Це ж стосу+ ється радіо+ й телеканалів. Близь+ ко 80 % громадян України нази+ вають телебачення своїм голов+ ним джерелом інформації. За да+ ними моніторингу 8+ми провід+ них телеканалів України, волон+ терами руху “Простір свободи” у жовтні 2012 року, що тривав 64 години, українська мова лунала на каналах близько 28 % часу, стільки ж було відведено двомов+
ним програмам, решта ж 44 % на+ лежала російськомовним. Таким чином значна частина населення нашої країни існує в інформаційному полі Росії. Внас+ лідок цього російські електронні ЗМІ не тільки одноосібно форму+ ють уявлення про Україну, а й до+ сить часто стають активними учасниками внутрішньополітич+ них процесів у самій Україні. Причому це стосується не тільки комерційних каналів, а й держав+ них. Згадаймо лише сюжети оренбурзького телеканалу, в яко+ му “поклоніння русофобу Шев+ ченку” прирівнювалося до фа+ шизму, чи цинічна насмішка над українцями нащадка енкеведис+ та, телеведучого Івана Урганта. Нинішня влада неспроможна і головне — не має бажання про+ тистояти російській інформацій+ ній експансії, захищаючи україн+ ське. А кому захищати, коли у Верховній Раді України, за не+ повними даними, лише 30 від+ сотків українців.
Патріоти, єднаймося! Національно+демократичні партії, за оцінками політологів, мають до 35 % симпатиків у сус+ пільстві, якщо об’єднаються й виступатимуть окремою політич+ ною силою. У великих партій є велика спокуса звинуватити малі, що вони заважають їм отримати владу. Але ми були свідками, що великі партії, які з’являлися як проекти, швидко зникали. А ідео+ логічні партії, переживаючи різні періоди, існують, мають реальне членство й реально працюють. Зауважу, що в часи, коли Рух був найбільшою і найвпливовішою національно+демократичною партією, він так ніколи не діяв, а намагався стати осердям широко+ го об’єднання. І в тому, що має відбутися відродження націо+ нально+демократичного руху, ми переконані. Є багато національ+ но+демократичних партій, тому цілком логічним буде питання про їхнє об’єднання в єдину по+ тужну силу. Треба проводити кон+ сультації, створювати конфедера+ ції партій, а потім і злиття в єдину партію. З цього нового середови+ ща виростуть і нові лідери. Сьогодні стосунки між опози+ ційними силами мають стати вті+ ленням єдності, солідарності й прикладом для єдності всіх гро+ мадян України. Народний рух України виступає за об’єднавчі процеси у таборі опозиційних і патріотично налаштованих полі+ тичних і громадських сил. Створення єдиної платформи національно+демократичних сил — єдине правильне рішення у наш непростий час. Подібна платформа, до якої увійдуть представники політичних сил, представлених у Верховній Раді та в органах місцевого самовря+ дування, а також представники позапарламентських політичних організацій, створить набагато кращі умови для координації по+ літичного процесу в державі.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
