Шевченкіана · “Питання про долю української національності посідає перше місце в його поезії”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
Славетний Тарас на постаментах Буковини
Слово Просвіти, №18 за 2014 рік
Ярослава МЕЛЬНИЧУК, Чернівці
Нещодавно у видавництві “Букрек” побачило світ видання Ольги Меленчук “Тарас на букових п’єдесталах: З історії пам’ятників Т. Г. Шевченкові на Чернівеччині”. Книжка ця постала неочікувано. Так, вона приурочена до славного 200-літнього Шевченкового ювілею. Проте її автор — кандидат філологічних наук, викладач кафедри української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, за фахом — філолог, а не дослідник скульптури. А втім Ольга Меленчук давно працює у царині шевченкознавства, адже її кандидатська дисертація стосувалася “Шевченкознавчого дискурсу Сергія Єфремова у контексті українського літературознавства”, яку вона успішно захистила 2010 року в Інституті літератури НАНУ. У мистецтвознавчому дослідженні “Тарас на букових п’єдесталах” зібрано великий пласт шевченкіани — в камені, граніті, бетоні, металі, бронзі, гіпсі, тобто створеної засобами монументального мистецтва. До речі, його потреба давно вже назріла, адже, як засвідчує “Шевченківська енциклопедія” (К., 2013, Т. 4), вже є дослідження Б. Грабовецького “Скульптурна шевченкіана Прикарпаття” (1989), Л. Перейми “Скульптурна шевченкіана Львівського краю”
Ніна МИКОЛАЙЧУК, поетеса
Ми всі — настільки українці, наскільки в кожному живе Шевченко. Саме так по-державницьки підійшли до відзначення 200-річного ювілею Великого Кобзаря в Острожці. Очільники села Олег Васильович Пархомей (сільський голова) і Володимир Казимирович Козлюк (директор НВК) пройнялися підготовкою до свята, долучилися вихованці та вихователі дитячого садка “Сонечко”, учні та вчителі місцевої школи, працівники культури, лікарі, мешканці села, спортсмени. Розпочали підготовку ще взимку. Це була святкова хода “Шлях до Тараса”. “Єднаймося!” — таким був лейтмотив шкільного свята. У голосі Анатолія Паламаренка — непроминуща сила Тарасового поклику до братерства: “Обніміться ж, брати мої, молю Вас, благаю!” Цю силу передав на сцені одинадцятикласник Іван Погольський, аматор “Театру слова”. Не поступився Івану в майстерності читання семикласник Влад Лук’янець. Тарас Шевченко у свій ювілей завітав не лише до класів, де шанували Тарасове слово, а й до осель острожчан. Так родина Смоліїв показала учням сценку “Тарасове дитинство”. Окраса свята — виступ і гра на бандурі учениці шостого класу Лізи Шапран “Наша дума, наша пісня не вмре, не загине”. По-особливому зазвучав на святі “Заповіт” великого Тараса. Його співали, читали англійською та французькою мовами. Учитель Євген Борисович Поліщук підготував англійською та українською мовами проект “З Шевченком”. У цьому проекті не лише данина поваги до великого сина України, а й пломінь душі та вчительського серця. Окремої сторінки потребувала б розповідь про Шевченкове свято у молодших школярів. Приємною
(2004), Р. Наконечного “Світ його привітав: Пам’ятники Т. Шевченку на Львівщині” (2013) та ін. А найновіше число краєзнавчого і літературномистецького журналу “Снятин” надрукувало розвідку Руслани Кіреєвої “Скульптурна шевченкіана Снятинщини” (2014, № 8 (22). Ольга Василівна із властивим їй ентузіазмом і неослабним інтересом до постаті Пророка створила історико-краєзнавчий огляд пам’ятників у Чернівецькій області. Структурно свій нарис вона поділила на вісім розділів, у першому — “Біля джерел скульптурної шевченкіани” зацікавлює читача історією появи пам’ятників в Україні й за кордоном. Адже спорудження їх — це вияв глибокої поваги до великого українського поета і художника, визнання його таланту і вагомого внеску у світову культуру. Наступні розділи розвідки розповідають про пам’ятники у Кіцманському, Заставнівському, Вижницькому, Глибоцькому, Кельменецькому, Хотинському районах області. Визначальний тут кількісний принцип, адже є, на жаль, ще й нині місцевості, де не вшановано Т. Шевченка таким чином. Це Герца, Путила, Сторожинець. Окремо О. Меленчук пише про Чернівці, Новодністровськ, Хотин. Авторка зібрала великий матеріал, уміло оперує деталями,
сама дивується з історичних чи навіть детективних перипетій (як, приміром, було у випадку з новодністровським пам’ятником, який перекочував із села Сопошин Жовківського району на Львівщині і буде повернутий назад), про що повідомляла чернівецька преса. Ольга Меленчук побудувала свою працю на добрих джерелах, простудіювавши періодику, особливо радянського часу, вивчивши архівні матеріали, фонди відділу охорони пам’яток історії та культури Чернівецького обласного центру з питань культурної спадщини. А тому така актуальна і новаторська з погляду об’єкта дослідження праця повинна мати продовження. Оскільки це перша спроба, то в ній ще багато непоставлених крапок над “і”. Приміром, сама авторка зізнається, що не вдалося розкрити історію деяких монументів, розшифрувати ініціали, навіть всюди побувати і сфотографувати. Але Ольга Меленчук готова до співпраці, адже планує продовжити роботу і просить усіх небайдужих відгукуватися з інформацією про місцезнаходження й встановлення монументів, пам’ятних знаків, меморіальних дощок Т. Шевченкові. До речі, в реалізації задуму авторці дуже допомогло Чернівецьке обласне об’єднання Товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, зокрема його голова Остап Савчук і відповідальний секретар Марія Пелех, які підтримали видання цієї книжки. Втілення образу Шевченка у живописі, скульптурі, засобами театрального мистецтва — це ознака того, що розвиток української нації, її культури триває. Адже Тарас нині надзвичайно актуальний.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
