Шевченкіана · “Питання про долю української національності посідає перше місце в його поезії”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
Острожецька Шевченкіана, або У кожного своя стежина до Тараса
Слово Просвіти, №18 за 2014 рік
родзинкою стала участь батьків, матерів і бабусь у постановках різноманітних сценок із дитинства Тараса. Вдячні родинам Возняків, Губішів, Абрамчуків, Говоровській Наталі за активну участь. Директор закладу наголосив, що свято триває. Адже весь 2014-й — Шевченків рік. Він закликав пізнавати, читати, шанувати великого Пророка. Цікавими стали години спілкування “Шевченко і Рівненщина”, започатковані місцевими бібліотеками, а також книжкові виставки-перегляди “Велич Тарасового слова”. А в дитячому садочку “Сонечко” у всіх групах відбулися тематичні заняття “Наш Кобзар”. Привертає увагу виставка малюнків “І буде син, і буде мати”. Не обійшли увагою великий ювілей і місцеві спортсмени. 2 березня відбулася першість Острожецької сільської ради з шахів і шашок. Учасниками турніру були двадцятеро мешканців сільської ради різних вікових категорій. Переможцями з шахів стали Василь Левковець, Михайло Бохін, Олександр Давидюк; шашок — Микола Новосад, Анатолій Тулуша, Юрій Котяй. І вже професійно, на високому рівні, гостював великий художник, поет і людина Тарас Григорович Шевченко в сільському будинку культури. У фойє — його погруддя (скульптор Іван Мулярчук) в оздобленні вишиванок, художніх полотен та інших виробів місцевих умільців, якими багатий острожецький край. На сцені малий Тарас (Влад Лук’янець). Він — пастушок біля отари овець, скривджений мачухою, навіть не хоче повертатися додому, ночує в степу, без вечері. Його товариш (Роман Яковчук)
пророкує йому велике майбутнє. А старий козак (Юрій Острожчук), що явився йому вві сні, начитує рядки про запорожців та гетьманів і переконує, що буде в українців “Євангеліє від Тараса”. Ведуча Лариса Мельник побудувала сценарій так, що без зайвих подробиць, але дуже чітко й доступно, вкраплювала факти з життя Тараса Шевченка в хід заходу. Глядачі в переповненому залі були вражені виконавською майстерністю сільської молоді. Схвильовано і хвилююче прочитав поезію “Розрита могила” та виконав роль молодого Шевченка аматор сцени Василь Кудрявцев. Дуже тонко і реалістично проведено лінію особистого життя художника і поета. Але зустріти подружню пару йому так і не довелося. На сцені були і дочка княза Рєпніна — Варвара (Ірина Власюк), актриса Катерина Піунова (Софія Смолій) та кріпачка Ликера Полусмакова (Надія Погольська) — жінки, які були Музами Шевченка поета і художника. Реалістичною була і літературна композиція з життя закоханого Тараса у виконанні Василя Кудрявцева та Андрія Єфімчука. Характерно, що всі сцени доповнювало мистецьке виконання пісень на слова Шевченка та народні: “Закувала зозуленька”, “Така її доля”, “По діброві вітер виє”. Зачарував виступ сільського хору під керуванням Жанни Горошко. У класичному виконанні прозвучали “Гімн України”, “Реве та стогне”, “Заповіт”, “Боже великий, єдиний”. Окремої уваги варта акторська майстерність Катерини Пархомей. Композиція “Чума” заслуговує вже не обласної, а столичної сцени. Музичний супровід свята вів директор будинку культури Олександр Мельник, запис на відео і фото — Віктор Дейнека. Побожно схилили голови всі учасники й присутні на святі в молитві перед Небесною Сотнею. І полинула сльозою серця пісня, народжена Майданом у виконанні Ірини Білоус “А я живий, матусенько, живий!”. Гаслом Майдану стало Шевченкове: “Борітеся — поборете, Вам Бог помагає!”. Після чого дуже переконливо прозвучало соло Каті Німтур “Не спи, моя рідна земля!” З вітальним словом звернулися до односельців депутат обласної ради Алла Черній та сільський голова Олег Пархомей. Справжнім сценічним дивом були костюми виконавців: малого і дорослого Тараса, його друзів, княжних і панянок. За це сільський голова сердечно дякував місцевим підприємцям, які завжди і у всьому підтримують місцеву владу. Отак мудре, пророче Тарасове слово згуртувало усіх односельців. З прадавніх-давен у цьому селі, ще за перших паростків “Просвіти” звучало Кобзареве слово. Його потужна сила пробивала та обминала застороги та заборони, розбивала кайдани утисків, розвіювала темряву невігластва та духовного спустошення нації, піднімала до самовідданості, тримала у вірі та надії. Вірячи у невичерпну талановитість людей свого краю, як співавтор усіх Шевченківських проектів у минулому та майбутньому, залишаю за собою право ствердити: Настане той час і година, Коли, на таланти рясна, Шевченкова буде Вкраїна І в березні прийде весна.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
