14 “Мистецтво несе добро і світло, фіксує невловиму аморфність миті...” Палітра · с. 14сторінка оригіналу ↗
Творча родина з Галичини
Слово Просвіти, №18 за 2018 рік
Музей сучасного мистецтва України запросив на відкриття виставки “В контражурі”, що відбувається у рамках проекту “Сімейні цінності — родинні зв’язки”. Цього разу тут представили багатогранну творчість Марти Базак та Миколи Яковини, яких єднають не лише мистецькі, а й родинні зв’язки.
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото автора
Марта Базак навчалася у Львові в училищі ім. І. Труша та в Інституті декоративно-прикладного мистецтва на факультеті художнього ткацтва. Вивчала малюнок, живопис, фотосправу, мистецтво шрифту та плаката. Працюючи завідувачем відділу Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття, писала статті про народне мистецтво. Брала участь у найпрестижніших бієнале — DelBellogallery в Торонто (Канада), “Імпреза” в Івано-Франківську, “Гобелен і мистецтво ткацтва” в Турне (Бельгія), “Сучасне українське мистецтво. Нові імена” у Відні (Австрія), в ювілейному показі українського мистецтва у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі, а також у виставках в Австрії, Чехії, Угорщині, Китаї, Португалії, Росії і, звісно, в Україні. Нині пані Марта працює старшим викладачем на кафедрі художнього текстилю Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука. Твори мисткині зберігаються в українських національних музеях, приватних колекціях Канади, Німеччини, Польщі, Росії, США, Франції. Микола Яковина — художник, архітектор, політик, державний і громадський діяч. Навчався в Івано-Франківській дитячій художній школі та Республіканській художній школі ім. Тараса Шевченка у Києві. Вивчав живопис і графіку. Закінчив факультет інтер’єру та обладнання Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва та факультет спеціального права Львівського державного університету ім. Івана Франка і аспірантуру цього вишу (юридичний факультет). Учасник художніх виставок з 1980 року. Автор вітражів Івано-Франківської обласної бібліотеки (нині монастир сестер Василіянок) та Коломийського національного музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Йосафата Кобринського, архітектор храму Вознесіння Господнього (селище Брошнів-Осада, Івано-Франківська область). Твори майстра зберігаються в Івано-Франківському краєзнавчому музеї, Коломийському національному музеї народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Йосафата Кобринського, Дирекції виставок НСХУ, приватних колекціях України, Канади, Польщі, США, Росії, Японії. Поєднуючи мистецтво, громадську і політичну діяльність, пан Микола дбає про збереження історичної та культурної спадщини України. Ми попросили художників поділитися секретами своєї творчості. Микола Яковина: “Часто згадую 1989 рік. Тоді ми змогли провести в Івано-Франківській області, яка була закрита для іноземців, бієнале, в якому взяли участь гості з 40 країн, а через два роки бієнале відбулося вдруге. До нас на пост радянському просторі такого ніхто не робив. Це був той поштовх, що вплинув на розвиток інших процесів. Ми творили імпрезу разом із першими акціями Товариства української мови і “Меморіалу”. Боролися за збереження залишків культурної спадщини, які не встиг знищити радянський режим. Піднімали забуті імена, штучно замовчувані явища. Пізніше ці процеси, до яких долучалися літератори, художники, журналісти, науковці, краєзнавці та всі небайдужі, отримали назву “Станіславський феномен”. Відтоді у мене з’явилося багато цікавих творчих зна-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
