Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Благословляй, Доле, на світле майбутнє рідну Україну”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

Купаються в калюжі

Слово Просвіти, №18 за 2018 рік

Вадим ПЕПА, письменник Як тільки лізуть межи очі з Інтернету хто його батька знає від кого огидні коментарі всіляких подій, одразу обпікає мозок проречене Т. Шевченком: Мені здається, я не знаю, А люде справді не вмирають, А перелізе ще живе В свиню абощо та й живе, Купається собі в калюжі, Мов перш купалося в гріхах. Доле праведна! Скільки ж відворотного, цинічного, нецензурного бруду кишить в Інтернеті. Наглі матюки — завиграшки. Куди там тій свині! Вона хоч і зарікається лайна не їсти, та жере, як тільки попадеться. А уподібнені їй кидаються купатися не те що в калюжі, а й в екскрементах. Як у ХХІ столітті нової ери змирятися з тим, що на таке здатні творіння, які, за всевишнім заміром, — вінець природи! Та є ж доволі прикладів благородного служіння навіть не лише своєму родові, а й усьому людству. Італійський філософ-пантеїст і поет Джордано Бруно не міг таїти в собі те, що відкрилося його внутрішньому зорові — Всесвіт безкінечний. На вимогу зректися своїх переконань заявив: — Якщо я не покаюся, втрачу життя. А коли покаюся, втратить людство. До місця спалення його єдиного із засуджених інквізицією доправляли на убогому повозі із закритим ротом — щоб не міг зронити до юрм на узбіччях жодного слова. Кат звільнив від кляпу лише тоді, коли запалав вогонь, аби натовп почув пекельні волання. Та зовсім не те зірвалося перед останнім подихом з уст приреченого на заклання. Якась старенька, вірогідно, грішниця з грішниць, певно, з надією утрапити до раю, назбирала десь ближче до аутодафе сухого галуззя й принесла, щоб докинути до вогнища. Охоплений полум’ям Джордано спромігся на два слова: — О, santa simplicitas! То були його останні слова: “О, свята простота!” На місці страти, на площі Квітів у Римі, 1889 р. встановлено пам’ятник безневинному з його дивовижною прозірливістю і саможертовністю. На осоружному судилищі Джордано Бруно заявив, що готовий долучитися до праведних душ. А скільки саме таких українських загублено після невдачі Івана Мазепи в битві під Полтавою 1709 року: поховано в болотах під час будівництва того міста на Неві, яке тепер Санкт-Петербург, розстріляно на Соловках, потоплено в Білому морі, устелено кістками репресованих дно Біломорсько-Балтійського каналу, замордовано в ХХ ст. у підвалах Києва, зарито в безіменних могилах у Биківні, стерто на порох у мордовських концтаборах, замучено за колючими дротами ГУЛАГу, віддано на поталу вічній мерзлоті на Колимі… Як після цього нашим сучасникам опускатися до тваринної ницості, якою захлинається не лише Інтернет, а часто й різні те-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин