9 травня · с. 7сторінка оригіналу ↗
«...І НАЧЕ РАДІСНО МЕНІ»
Слово Просвіти, №19 за 2004 рік
Фото Оксани Цеацури
* * *
Наговорилася з деревами, та й годі… В деревах бачу всю життєву суть. Буйні трави голубих мелодій Мені весняну пісню принесуть.
А Україна, як небесна птиця, Розкрилившись, під зорями літа. Вона усюди, і в душі гніздиться, Іще з часів козацьких теплота.
Слова Шевченка всюди в світу сущі. По всьому світі є його слова. Цвітуть шипшини в пралісах і пущі Від слів Тараса правда ожива.
Дерева, сходьтесь, — будем гомоніти. В розмовах наших полиняє ніч. Вже день настав, біжать веселі діти Тарасовому сонечку навстріч.
z
ПОЕТИЧНИЙ АВТОГРАФ
* * * Моя земля нерукотворна. Вона в мені, і я у ній. Вона і райдужна, і чорна, В своїй короні вогняній.
Вона погаснути не може, Не гасне сміх і крик сови. Благослови мене, о Боже, На труд святий — благослови…
Садити сад, орати ниву, З людьми вітатися завжди, І відчувати мить щасливу В саду край тихої води.
Коли хлібами пахне днина, Коли дзвенить дівочий сміх, І щоб Вкраїна-Батьківщина Була, як мати, для усіх. Щоб ми здолали чорне горе, Щоб перейшли нужденні дні. Цвіте садок, хлюпоче море — І наче радісно мені.
* * * Віки пісень на гуслях вигравали. І я вслухалась в давні ті віки… До півночі сидіти не боялась Одним-одна на березі ріки.
Було так тихо-тихо в цілім світі… Найслабший звук з віків не долітав. І тільки вітер, древній сивий вітер На хвилях темних лодії гойдав.
А понад хвилі викидались риби В рожевім ніжнім відсвіті зорі… І під вітрилом пропливала Либідь На чистих хвилях, На моїм Дніпрі…
Віра АРТАМОНОВА, учасниця ІІ світової війни
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
