Читацьке віче · с. 8сторінка оригіналу ↗
ДОБРОМ ЗІГРІВ СЕРЦЕ
Слово Просвіти, №19 за 2004 рік
Василь Строган та його дружина Лариса Бандурко, інваліди першої групи, хвилюючись, з непідробною щирістю і теплотою говорять про людину, що вперше зустрілася на їхньому нелегкому житейському шляху і не тільки вислухала, але й допомогла в один із найскрутніших моментів. Людина, про яку йдеться, справді заслуговує нещодавно отриманої високої нагороди — Ордену Святого Миколая Чудотворця тойників: Мати Тереза з Калькутти, Папа Римський Іоанн Павло ІІ, всесвітньо відомий хірург, який вперше здійснив пересадку серця, Крістіан Бернард, актриса Софі Лорен, співак Робертіно Лоретті, астронавтка Калкана Чавла. В Україні цією нагородою були відзначені співачка Софія Ротару, доктор Касьян, академік Борис Патон... — Коли ми приїхали до нього й він побачив нас, — продовжує далі Василь Строган, — то почули: “Лю-
Микола Хомандюк бере інтерв’ю у В. Строгана та Л. Бандурко
“За примноження добра на Землі”, — що входить до Женевського реєстру нагород і реєстру нагород ЮНЕСКО. Це — президент концерну “Кіровоградбудінвест” Віктор Федорович Шмідт. Він став 160- тим кавалером цього почесного ордену, продовживши список досди добрі, чому ж ви нічого про себе не сказали, про свій стан. Я б за вами машину послав чи сам приїхав”. Вислухавши нас, Віктор Федорович промовив: “Я вам допоможу, обов’язково допоможу… Не сумнівайтеся…” І дотримав свого слова.
* * * Згодом подружжя Строганів повідало мені про митарства, яких довелось зазнати до тієї пам’ятної зустрічі з благодійником Шмідтом. Їх було достатньо. Не буду деталізувати, аби розчулити читача. Та й чи варто це робити? Прикладів поневірянь, яких зазнають люди, чиї долі схожі на долі наших героїв, предостатньо. І кожен із нас має змогу в цьому пересвідчитись: пройдіться підземними переходами в Києві, багатолюдними місцями в інших містах України, де смиренно сидять пригнічені бідністю літні люди й інваліди, одинокі матері з дітьми на руках, нужденні. Жебраки… Так їх називали раніше, чомусь рідко вживають це слово зараз. Що, соромимося? Чи робимо вигляд, що такого явища, як жебрацтво в нас не існує? Важливим є не те, як назвемо їх — людьми за межею бідності чи якось інакше, — головне визнавати факт їхнього існування. Бо були вже спроби в радянські часи про найуразливішу, найбіднішу верству суспільства — мовчати. А вона, ця верства, попри всі заборони й переслідування, була. Чи забулося все те? Бідні й багаті є завжди. Рівності в матеріальних благах не було ніколи. Рівні всі ми лише перед Всевишнім… — Я учасник бойових дій, маю вісім урядових нагород. Два поранення. Служив у російській армії, призивався ще при Союзі. Воював. Кидали нас у різні “гарячі точки”, були такі спецпідрозділи як “Альфа”. Що це означає, ви розумієте. Чесно виконував свій солдатський обов’язок, як прийнято говорити… Але не про те мова, — продовжує далі Василь Михайлович Строган, 1972 року народження, родом зі Львівщини. Нещастя сталося не на війні, не під час бойових дій, а під час
С. 8
В. Ф. Шмідт служби на залізниці, де після демобілізації з армії Василь працював провідником. Рятуючи пасажира, сам потрапив у біду. Залишився без ніг. — Одного разу зустрілися ми з Віктором Федоровичем у переддень Свята Перемоги. Він підійшов до мене, потис руку й каже: “Василю, поздоровляю тебе зі святом!” Я був такий вражений, що й досі цього забути не можу. А потім дістає з кишені гроші (то була чимала сума) і каже: “На, Василю, це тобі з нагоди свята. Відсвяткуй його, як належить воїну, — при цих словах у оповідача на очах заблищали сльози, затремтів голос. — І, повірте, це було дуже приємно, що хоч хтось на цьому світі згадав нас... Батьки мої далеко, а вона — сирота, — Василь, киває на Ларису. — Про нас практично ніхто не дбає… Зараз у центрі реабілітації інвалідів, де ми працювали, вже 9 місяців ніхто не отримує зарплати. А пенсія у мене 110 гривень. Ось і живи — як хочеш. Слухаючи сумну розповідь Василя й Лариси про їхнє життя, про ті чи інші наміри та діла людей, з якими їм доводилось і доводиться стикатися, мимоволі переймаєшся повагою до них. Бо ці люди вистраждали право визначати вагу й рівень доброго чину. Він, чин цей, один із наріжних каменів християнської моралі. Співчуття, милосер-
Професор Валерій Саєнко і його чудодійні колеги мії СРСР Валерій Феодосієвич Саєнко. Це ціла плеяда вчених-медиків, які буквально “творять дива” на високому сучасному рівні. Їхні імена широко знані як в Україні, так і поза її межами. Та поряд із цим, тут особливо відчувається шанобливе ставлення до хворого, в чому я переконалася особисто під час лікування в цьому високодостойному закладі. Чи можливо забути високу професійність, надзвичайну турботливість і людяність медичних працівників: Валерія Феодосієвича Саєнка, Михайла Юхимовича Ничитайла, Анатолія Васильовича Скумса та Ігоря Петровича Галочки? Таке ставлення відчуваєш і від медичних
z
БЛАГОДІЙНІСТЬ дя, доброчинність. Чинити добро! Благородна місія, якою Господь наділив мислячу істоту. Та, на жаль, далеко не всі, хто володіє великими статками, астрономічними сумами грошових знаків, розуміють, що гроші, які дає нам Бог, віддані не нам, а через нас — людям, з якими живемо поряд. Тільки тоді наші прибутки будуть примножуватися з волі Його, якщо будемо щедрими. Володіти багатством і дбати тільки про свої надприбутки — справа, м’яко кажучи, не вельми приваблива. Бо істина говорить, що “голими приходимо в цей світ, і нічого не беремо з собою, покидаючи його”. Не слід забувати і про одну з найперших настанов Господа: “Люби свого ближнього, як самого себе”. Зробив добро — добром повернеться. Заподіяв лихо — добра не жди. Подарунок Строга-нам — двокімнатна квартира, в яку вони вселилися кілька тижнів тому, — далеко не перший вияв доброчинності Віктора Шмідта. Добрі справи Віктор Федорович робив і робить без помпи й зиску, але прості люди тримають у серці пам’ять про такі діла.
* * * Багато квартир подарував президент концерну “Кіровоградбудінвест” людям, які потребували житла: афганцям, чорнобильцям та інвалідам, для яких він відповідним чином обладнав під’їзди будинків. Віктор Шмідт постійно опікується Будинком маляти, а кількість людей, яким допоміг матеріально в скрутну для них хвилину, давно обчислюється сотнями. Керівник будівельної фірми, що зводить житло на замовлення, “Кіровоградбудінвесту”, знаходить можливість поділитися своїми прибутками з неімущими. Вони, його симпатики й друзі, щиро раділи, коли почули про відзначення Віктора Федоровича Шмідта високою нагородою фонду Міжнародних премій.
z
Микола ХОМАНДЮК, заст. голови обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, м. Кіровоград сестер, яких колись зворушливо величали сестрами милосердя: Плотнікової Олени, Ничитайло Валентини, Козулі Наталі та Курдяк Надії. Те ж саме можна сказати про замикаючу ланку персоналу — нянь. Ці благородні та гуманні люди складають ніби одну велику родину, об’єднану добросердним служінням людям. А отже, мають стати взірцем для багатьох лікувальних закладів високого рангу. Добрих же всім Вам сил для справ Ваших, освячених добром!
Тамара СИЛИНА, м. Київ
Коли ми зрозуміли, що нікому не потрібні й нам ніхто не допоможе, то… почали телефонувати знайомим інвалідам. І нам порадили звернутися до нього…
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
