Читацьке віче · с. 8сторінка оригіналу ↗
СЛУЖБОВА РОДИНА
Слово Просвіти, №19 за 2004 рік
ВІДДАНІСТЬ
Ще за князювання в Київській Русі Володимира Мономаха в ХI столітті при Печерському монастирі діяв шпитальний монастир із літописним диво-лікарем Агапітом, який без винагород лікував і старців, і князів. Його пацієнтом був і сам Володимир Мономах, якому він врятував життя. Своє високе призначення Агапіт висловлював гранично коротко й вагомо: “Лікуючи тіла людей, лікуєш і свою душу”. Майже так сформулював своє ставлення до хворих і славетний таджицький лікар-філософ Авіценна: “Лікуючи страждальця, ти чиниш добро”. Та задовго до них, на межі V—ІV тисячоліть до н. е., напівлегендарний еллінсько-грецький лікар, перший вчений-хірург Гіппократ створив науковий трактат. Його завершенням був статут-присяга самовідданості лікаря, який присвятив себе медицині. Цей статут став присягою багатьох поколінь студентів, які мають почати свою подвижницьку діяльність медика. А славетна “пов’язка Гіппократа” на зраненій голові врятувала життя не одного воїна.
Серед усталених в медицині профілів спеціалізацій саме хірургія та трансплантологія є чи не найскладнішими. Часто саме хірургічне втручання, якого недужі прагнуть уникнути, є найефективнішим. Це знімає низку проблем, пов’язаних із діагностикою. Однак хірургія, окрім всебічного знання людського організму, потребує особливої уважності, вправності, неодмінної мужності та миттєвої реакції. Усім цим неординарним, але об’єктивним вимогам цілком відповідає колектив Інституту хірургії та трансплантології імені академіка О. О. Шалімова, який очолює доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АН України, лауреат державної пре-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
