Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · с. 9сторінка оригіналу ↗

СХИЛЯЮСЬ У ПОКЛОНІ ПЕРЕД ВАМИ… Отцеві Оксентію Вознюкові, парохові села Киселиці на Путильщині, що на Буковині, сердечнеє послан-

Слово Просвіти, №19 за 2004 рік

мов бачила Вашу розповідь. Тепер, у 87 з половиною літ, Ви декламували напам’ять вірші, вивчені ще в школі польською, — наче щойно вивчені. Та й духовний фах Ви опанували не гірше. Однак тоді, у 41-му, почалася війна, і Вам довелося стати не душпастирем, а пізнати цінність життя і людини з іншого боку — як солдат-піхотинець, ногами змірявши пів-Європи. На згадку про минуле Вам залишилися старі рани, пам’ять серця, орден “За мужність” і численні медалі, що прикрашають Вашу святочну рясу. Після одруження та висвячення Ви у 47-му приїхали з молодою жоною на Буковину, в Киселиці, які відтоді стали для Вас рідними. Відтак у світ прийшли Ваші діти — Володя і Валя. А потім було їх діточе раннє, ще до школи, читання, були молитви, передане з генами благоговіння у храмі, водночас були й скромні та змістовні втіхи. Ви розповідали, отче, як навчали своїх ще малих дітей і сусідського хлопчика співати, танцювати гопак, з якою відповідальністю ходили Ваші діти до школи. Відтоді Ви нерідко бували в школі. То був радянський час, було “Стій, попе!”, сказане Володі, і принципово невивчений Вашими дітьми-відмінниками антицерковний вірш… У медінституті вивчилася донька Валя, на філфаці — син, а Ви, тато й отець, ідалі опікувалися ними, дорослими, заодно й віддано служили Богові та людям. Уже тепер, коли землею дріботять ноги Ваших, отче, правнуків, Ви можете з полегкістю зітхнути за тих, кому дали життя. А скількох відомих людей

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин