Культура · с. 13сторінка оригіналу ↗
«ПРОВЕСІНЬ»: ПЕРЕМАГАЮТЬ ТАЛАНТИ
Слово Просвіти, №19 за 2004 рік
ВІД ПЕРШАЧКА ДО ЛАУРЕАТА МІЖНАРОДНИХ КОНКУРСІВ
Власне, це єдиний в Україні фестиваль-конкурс, де можуть показати свою майстерність виконавці на народних інструментах. Цього разу змагалися баяністи, акордеоністи, бандуристи (інструментальна та вокальна), домристи, балалаєчники, гітаристи, цимбалісти. Усіх, хто грає на якомусь із цих інструментів, поділили на чотири вікові категорії: учні музичних шкіл до 12 та до 15 років, студенти училищ першого-другого курсів та третього-четвертого. Переможців називають у кожній категорії. Більшість учасників відзначають об’єктивність журі, не враженого, як на деяких інших музичних конкурсах, дрібним містечковим честолюбством — тут ідеться тільки про рівень виконання. Виступи учнів у фестивальні дні тривали майже по дванадцять годин на добу, адже цього року на “Провесінь” приїхали 235 учасни-
Фото Ганни Оборської ків. Це тільки учнів та студентів. Додайте сюди ще викладачів, батьків. Усіх цих людей треба десь розмістити, забезпечити хоча б мінімальними умовами для проживання, підготовки до виступів. Але, очевидно, ці організаційні труднощі не злякали організаторів фестивалю, бо “Провесінь” із року в рік з’являється в Кіровограді невідворотно, як прихід весни. З чого ж усе почалося? У 1994-му при обласному відділенні Музичної спілки, яку на Кіровоградщині багато років незмінно очолює подвижник своєї справи Володимир Ворона, з’явились асоціації за інструментальними напрямками. Головою асоціації народних інструментів обрали Валентину Ревенко (нині — директор Кіровоградської музичної школи №2), людину ініціативну, професіонала своєї справи, яка не звикла ховатися за чужими спинами. Валентина Григорівна розсудила логічно: якщо є асоціація і її голова, значить повинна бути і якась конкретна робота. Отож, знаючи, що в Україні немає чогось подібного, й запропонувала проект фестивалю-конкурсу. Начальство спочатку (як це буває завжди) не дуже зраділо новій ідеї, а отже, й новому клопоту. Але тодішній завідувач міського відділу культури Олександр Полячок підтримав Валентину Григорівну, і справа зрушила з місця. Перша “Провесінь” відбулася в 1996-му. Тоді змагався 41 виконавець. Журі очолив народний артист України Сергій Грінченко, якого запросило подружжя Голиусових. Ця чудова, високоосвічена пара (Юрій Петрович — голова асоціації баяністів-акордеоністів, Лариса Іванівна — заступник директора Кіровоградського музучилища) відразу сприйняла ідею “Провесені” й стала разом із Валентиною Ревенко її осердям. До них іще можна додати й директора музучилища Юрія Любовича. Поступово сформувалося й авторитетне журі, яке вже кілька років поспіль очолює доктор мистецтвознавства, професор Національної музичної академії імені Чайковського Микола Давидов. До складу журі входять: народний артист України, професор Сергій Баштан, професор Микола Білоконєв, лауреат міжнародних конкурсів Віталій Заєць. Цього разу до них приєдналися представники Міністерства культури і мистецтв Олег Мамченко та Олександр Полусмяк. Відкриваючи ІХ фестиваль-конкурс, Микола Давидов зазначив, що “Провесінь” — це всеукраїнська
Фото Ганни Оборської школа академічного народного інструментального мистецтва. Не можна сказати, що такого рівня було досягнуто відразу. Але вже після першого конкурсу викристалізувалась ідея поєднати всі ланки музичної освіти: учнів музичних шкіл, училищ, викладачів, народних артистів та лауреатів міжнародних конкурсів. Усі вони зустрічаються на “Провесені”. Адже учні та студенти, які потрапляють на фестиваль-конкурс, проходять відбіркові курси у своїх навчальних закладах. Більшість із них продовжують навчання в Національній музичній академії (фестиваль — чудовий шанс, щоб професура академії тебе помітила). Тож “Провесінь” — місце зустрічі нинішньої академічної народно-інструментальної еліти та еліти майбутньої. Таке спілкування дозволяє підтримувати високу школу виконавської майстерності, збагачує учасників. Слід зазначити, що під час фестивалю проводиться й велика методична робота: скільки проведено науково-практичних конференцій, майстер-класів, лекцій, творчих зустрічей. Цього року, наприклад, досвідом із колегами ділилися викладачі Л. Бридько із Черкас, Т. Ткач із Луцька, П. Сиротюк із Чернівців, а учасники приїхали з двадцяти міст України.
А МУЗИКА ЗВУЧИТЬ…
“Провесінь” має не лише навчальний та методичний напрямки,
ФЕСТИВАЛЬ а й концертний. У Кіровограді й досі пам’ятають виступи Сергія Грінченка та квартету баяністів Національної філармонії під його керівництвом, бандуристів, лауреатів міжнародних конкурсів Лариси Дедюх, Романа Гриньківа, Оксани Заєць, заслуженого артиста України баяніста Павла Фенюка, дуету лауреатів міжнародних конкурсів — домристки Наталі Костенко та баяніста Сергія Невєрва, заслуженого артиста України, кобзаря-лірника Василя Нечепи, заслуженого артиста України, лауреата міжнародних конкурсів Володимира Мурзи, володаря Кубка світу Володимира Зубицького. Це тільки невелика частинка. Крім того, в перших фестивалях брали участь оркестри народних інструментів дитячих музичних шкіл та училищ, ансамблі бандуристів, гітаристів, відомі колективи з Полтави, Донецька, Харкова. Але оркестрова частина “Провесені”, очевидно, занадто складна з організаційних причин, отож, поки що довелося від неї відмовитися. А як би вона збагатила музичне життя нашого міста! Останнім часом перлиною “Провесені” стали концерти Кіровоградського муніципального камерного хору під керівництвом заслуженого діяча мистецтв Юрія Любовича. Цьогорічний концерт духовної музики в костелі Святого духа, де поєдналися висока майстерність колективу із чудовим резонансним звучанням, вразив багатьох. Ще один момент “Провесені” важко обійти увагою: тут можна придбати ноти. Авторські примірники, видані в різних містах, привозять самі учасники, а тернопільське видавництво “Богдан” налагодило випуск цієї літератури, і вона на “Провесені” користується шаленим попитом. Очевидно, Міністерство культури і мистецтв України помітило успіхи організаторів “Провесені” і, на відміну від обласного управління культури, підтримало фестиваль і фінансово, й методично. Але Валентина Ревенко зазначає, що для неї дуже важливо не забюрократизувати фестиваль, зберегти дух творчої змагальності, об’єктивності оцінок, відданості музиці. У Кіровоград “Провесінь” приходить обов’язково, — як весна.
Світлана ОРЕЛ, м. Кіровоград
z
РЕФЛЕКСІЇ ся приїжджим та іноземцям. Ярослав Максимів родом із Львівської області. Тут, у Києві, він як може, так і заробляє собі на життя. А заробивши копійку, бере в руки фотоапарат і їде фотографувати Змієві вали на Київщині чи вирушає у подорож Поділлям шляхами Тараса Шевченка — із блокнотом і олівцем, щоб замалювати місця, пов’язані з перебуванням поета у Кременці, Почаєві, Берестечку… Донині художник не мав змоги виставити свої роботи чи навіть показати їх друзям. Не будемо вдаватися до скурпульозного мистецького аналізу — це не наша мета. Ми хочемо сказати, що в час тотальної девальвації всього справді національного і людського, коли на Андріївському продається все: “матрьошки”, компеляції під класику, численні стилізації і підробки, відвертий несмак, — приємно переконатися, що ще живе справжнє мистецтво. Особистий погляд художника, його щирість, безпосередність, першоімпульс передається глядачеві. Ярослав — дослідник, він не припиняє дивуватися навколишньому світу й дивувати нас. Він зовсім не марнославний художник, а український хлопець, що передав нам свої враження від славного міста Вільна.
Надія НАУМОВА, науковий керівник відділу Національного музею Тараса Шевченка “Хата на Пріорці”
z
Народно-інструментальна еліта майбутнього: Кіровоградський ансамбль “Ексампей”
У Кіровограді завершився ІХ Всеукраїнський фестиваль-конкурс виконавців на народних інструментах. П’ять днів конкурсних прослуховувань і концертів, хвилювань і організаційної напруги, визначення і нагородження переможців. З кожним роком кількість бажаючих взяти участь у фестивалі-конкурсі зростає. Хоча він не вирізняється ні помпезністю, ні шикарним блиском програмок та буклетів, ні багатством чи пишнотою прийому гостей. Швидше, навпаки — все гранично скромно. Але справді творчій та змагальній атмосфері “Провесені” це не шкодить.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
