Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Культура · с. 13сторінка оригіналу ↗

«У ВІЛЬНІ, ГОРОДІ ПРЕСЛАВНІМ…»

Слово Просвіти, №19 за 2004 рік

У цьому місті пройшло два роки ранньої юності нашого поета та художника Тараса Шевченка. Тут він зустрів свою п’ятнадцяту весну, прибувши до Вільна у складі челяді свого поміщика Павла Енґельгардта, ад’ютанта віленського генерал-губернатора. І пізніше, в далекій казахській пустелі, коли значна часова дистанція відділяла його, політичного засланця, рядового окремого Оренбурзького корпусу від тих днів, він згадував це місто, довгу подорож до Литви через Білорусію по розгрузлому болотистому тракту. Все тут було інакшим, ніж на Україні. Як можна нині уявити собі цього хлопчика, ще майже дитину, що вступає у юність, коли навколо все чуже і всі чужі, і те перше враження, що справило на нього велике місто, зовсім не схоже на українські міста, в яких він уже побував? Вільно, як і Київ, розташувалося на пагорбах берега ріки, але замість золотих куполів — гострі шпилі готичних храмів. В’їжджали до міста через Остру браму з каплицею над нею. Була друга половина березня… Тарас добре запам’ятав свято Миколая у грудні 1829 року, коли запаливши свічку, взявся до копіювання лубочної картинки із зображенням козака Платова, а на другий день був за це покараний на панській конюшні. Про цей епізод свого життя він навіть розповів у своїй “Автобіографії”. А в листах до польського друга Броніслава Залєського, побратима по роках заслання, поет знову й знову згадував “дороге своєму серцю Вільно”. Там же, на засланні, Шевченко написав поезію “У Вільні, городі преславнім…” Тоді ще й був, от як на те Не вбгаю в віршу сього слова, Тоді здоровий-прездоровий Зробили з нього лазарет, А бакалярів розігнали… Саме так Шевченко пригадував події польського листопадового повстання 1830 року та закриття Віленського університету, “бакаляром” якого й був Бронек Залєський. У цьому університеті викладав малювання Яніс Рустемас, що став першим учителем малювання молодого Тараса: у Вільні були виконані перші відомі нам малюнки олівцем — “Портрет батька” та “Марія-Магдалина”. У цій поезії згадується ріка Вілія і Закрет, Остра брама з образом Чудотворної ікони Божої Матері. Навіть у снах своїх він бачив Вільно, костьол Святої Анни, в якому зустрічався зі своїм першим юнацьким коханням — швачкою Дунею Гусиковською. Звичайно, нині важко собі уявити, яким же тоді був той козачок Тарас, але досі збереглися у Вільно вулиці, куточки міста, де він бував, будинок і двір, в якому мешкав Енґельгардт, майстерня Яніса Рустемаса. У цьому місті жили Й навчалися Юліуш Словацький, Адам Міцкевич, Яків Головацький. У лютому цього року у відділі Національного музею Тараса Шевченка “Хата на Пріорці” відбулася виставка “У Вільні, городі преславнім...” Її автор, художник Ярослав Максимів, працюючи та навчаючись у 90-х рр. уже минулого століття у Вільнюсі, пройшов по місцях, пов’язаних з іменами Адама Міцкевича, Юліуша Словацького, Тараса Шевченка. Прекрасний литовський край та його столиця нікого не залишали байдужим. Художник не просто фіксує на папері архітектуру Вільнюса, він веде нас його вузькими вуличками і дворами, показуючи раптом, як хороший екскурсовод, те, що помітить не кожен: одиноке дерево в дворі, мереживо дерев’яних балкончиків, двері в древніх мурах, за якими ховається таємниця минулого буття багатьох поколінь. У Ярослава немає зовнішньої ефектності, він не зображає парадних фасадів, але з наївною ретельністю вимальовує бруківку, червону черепицю дахів, цегляну кладку. Він показує життя міста з його внутрішніх дворів і залучає глядача до співпереживання. Так, дивлячись на двір будинку Енґельгардта, ми можемо уявити, як не раз пробігав ним молодий Тарас на виклик пана, як поспішав він коротшою дорогою, щоб швидше потрапити до майстерні Яніса Рустемаса. Декілька слів про особистість самого художника, що нині, як і багато його друзів, стоїть на Андріївському узвозі, продаючи, як він сам називає, “галантерею”: фанерні троянди, різьблені шкатулки, плетені корзини та вази, гетьманські псевдобулави, все, що пропонуєть-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин