Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · с. 2сторінка оригіналу ↗

СУДДІ, НЕ БИЙТЕ ЖУРНАЛІСТІВ!

Слово Просвіти, №19 за 2004 рік

Бойка було побито правоохоронцями, і при цьому винних не знайшли. Тому він прийшов шукати справедливості до Києва. Приблизно через годину після початку акції Володимира Бойка біля Верховного Суду до журналіста підійшов офіцер міліції, який вимагав забрати речі й плакати та припинити голодування. Потім майор пішов викликати машину з Печерського РВВС, а до голодуючого вийшов помічник голови ВСУ, який повідомив, що Верховний Суд навряд чи матиме змогу допомогти журналістові “в цій справі”. Згодом відбувся другий раунд переговорів — цього разу з Бойком уже розмовляв особисто голова ВСУ Василь Маляренко. Він дав вказівку Віктору Кривенку (голові Ради суддів України) розібратися у “справі Карпушової”. Голодування тимчасово призупинено. Якщо винних не знайдуть, пікет буде поновлено. Ось що розповів В. Бойко кореспондентові “Слова Просвіти”: — Чому Ви зважилися на крайній захід — голодування? — Те, що відбулося 9 квітня 2004 року в Калінінському районному суді Донецька, є безпрецедентним навіть для нашої держави. Я по-людськи розумію суддю Карпушову, якій було неприємно, що фальсифікація, до якої вона вдалася, підробивши протокол, 30 березня 2004 року була висвітлена на сторінках “Свободи”. Коли я приїхав у Донецьк на чергове судове засідання, вона викликала міліцію і наказала викинути мене із залу. Мене побили й виштовхали за двері. Я негайно звернувся до прокуратури з проханням порушити за фактом побиття кримінальну справу. Головний редактор СКАНДАЛ “Свободи” Олег Ляшко написав листа Голові Верховного Суду України Василю Маляренкові, в якому попросив його прийняти потерпілого. — Чи є якийсь результат? — Ні, бо прокуратура Донецька, Генеральна прокуратура, Голова Верховного Суду роблять вигляд, ніби нічого не трапилося. Оскільки жодних правових засобів вже немає, тобто вони вичерпані, єдиний варіант — вдатися до тиску на судову владу. Для того, щоб примусити Маляренка як члена Вищої ради юстиції внести подання до Вищої ради про звільнення судді Карпушової. І таким чином виконати вимоги Закону. Бо притягнути суддю Карпушову до дисциплінарної відповідальності неможливо. Відповідно до закону “Про статус суддів”, для того щоб порушити дисциплінарне провадження, потрібне відповідне рішення голови кваліфікаційної комісії суддів місцевих судів Донецької області. Але цією головою є матір судді Карпушової — суддя Апеляційного суду Приходько. Тому на всі звинувачення та звернення суддя Карпушова має тільки одну відповідь: “А ви знаєте, хто у мене мама?!” Також до відповідальності має бути притягнений Голова Калінінського суду міста Донецька Володимир Ушенко, який заявив, що дії судді були абсолютно правильними. Судове засідання було відкритим, а тому я мав повне право бути присутнім на ньому. Саме цей факт роздратував суддю. — Тобто Ви вважаєте, що це була особиста розправа? — Так, бо їй було неприємно, що я там присутній, адже після цього в “Свободі” могла б бути чергова публікація про фальсифікацію у справі. Від цієї влади очікувати дотримання норм Закону не можна, але з іншого боку — не можна дозволяти їй так поводитись. Дарувати такі речі — не поважати себе. Тому я перебуватиму біля приміщення Верховного Суду, доки не будуть притягнуті до відповідальності суддя Калінінського суду Карпушова та його Голова Володимир Ушенко. z Богдан ГДАЛЬ Таке гасло тримав у руках журналіст газети “Свобода” Володимир Бойко, який 29 квітня 2004 року почав безстрокове голодування біля приміщення Верховного Суду України. Його вимогою було притягнення до відповідальності судді Калінінського суду міста Донецьк Карпушової, яка 9 квітня під час процесу над підполковником міліції у відставці Михайлом Халаджою без правових підстав наказала правоохоронцям викинути журналіста Бойка із зали судових засідань.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин