Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

ПОЛТАВЩИНА: МІЛІЦІЯ КОГО БЕРЕЖЕ? Депутатські запити Павла Мовчана

Слово Просвіти, №19 за 2004 рік

ВІЛЬНИЦЬКА НЕВОЛЯ Про ігнорування звернень жителів села Вільниця Чу6 тівського району Полтав6 ської області, яким місцеві керівники не виплачують ні зарплати, ні відсотків за орендовану землю та майно, Верховна Рада України надіс6 лала запит голові Полтав6 ської облдержадміністрації Олександру Удовиченку. Про це написала в листі до народного депутата колишня колгоспниця, депутат сільської ради Валентина Пуглій із села Вільниця Чутівського району. У 2000 році в селі розпаювали землю і майно. Утворили приватне підприємство “Вільницьке”, керівником якого став Микола Гринь. Він досі не розрахувався з людьми ні щодо заробітної плати, ні за земельний пай. Для себе ж відкрив магазин, у якому торгує його дружина. А товар завозять транспортом, який є майном односельців. В. Пуглій, як депутат сільської ради, неодноразово зверталася з цього приводу до голови Чутівської райдержадміністрації Андрія Вісича, та він не відреагував. У 2003 році керівництво зробило “Вільницьке” банкрутом. Заборгували за земельні паї 382 тис. гривень і 147 тис. гривень заробітної плати. По гроші та майно селян тепер посилають до ліквідатора Пічугіна, який десь аж у Києві. Для себе ж М. Гринь створив інше сільгосппідприємство під назвою “Світанок”. “Люди, які пішли проти керівника, — пише В. Пуглій, — не допускаються ні на КДУ, щоб збити корм для домашнього господарства, ні в олійницю, — а це ж майно людське. Допоможіть! Минулого року нам нарахували 1 % із земельного паю ізнову не розрахувалися, а за указом Президента має бути — 1,5 %. Люди залякані, бояться сказати щось проти. У 2003 році було посіяно 400 га соняшника, 380 га ячменю, 195 га вівса, 125 га кукурудзи — для них є, а для людей — немає. Я вже готова на все: візьму налигач і йтиму по корів, які розписані по договорах, і нехай тільки хто стане на дорозі — обіллю кислотою й тягтиму корів у наш двір, бо мені винні 6 тисяч гривень зарплати, не враховуючи за земельний пай”. У селі є люди, в яких відрізали газ, бо нічим платити, є багатодітні сім’ї, є хворі, які помирають, бо немає грошей на ліки й на харчі. Тож народний депутат просить О. Удовиченка провести службове розслідування щодо бездіяльності своїх підлеглих, які порушили закон “Про звернення громадян”, а найголовніше — допомогти селянам у їхній біді й повернути їм майно чи його вартість, зарплату та плату за орендовану землю. СТАРОСАНЖАРСЬКИЙ ДЕТЕКТИВ Про бездіяльність право6 охоронних органів Новосан6 жарського району Полтав6 ської області в розкритті ре6 зонансних злочинів і правопо6 рушень Верховна Рада надіслала запит Генерально6 му прокурору України Генна6 дію Васильєву. Багато жителів Новосанжарського району звернулися в депутатську приймальню Полтави зі скаргами на місцеві правоохоронні органи: Новосанжарський місцевий суд, районну прокуратуру, райвідділ внутрішніх справ. Деякі факти оприлюднили засоби масової інформації, що надало цій темі широкого громадського звучання. Так, 100 власників майна й землі, мешканців с. Попове Новосанжарського району, підписалися під листом до районного прокурора А. Передерія з приводу розкраденого, розпроданого майна, що є їхньою власністю. Вони навели десятки прикладів злочинної поведінки Л. Новохатньої, керівника приватного сільгосппідприємства “Промінь”, куди вони мали необережність здати в оренду своє майно та землю. Не мають тепер ні плати за землю, ні майна, ні грошей за нього. Заявники до прокурора послалися на рішення сесії сільради, яка підтримала їхні вимоги. А від прокурора одержали відписку. Мова йде про майно на загальну суму 1 мільйон 92 тисячі гривень. На очах власників майна розкошує орендар. Подібна ситуація склалася в с. Великий Кобелячок. Тут керівник приватної агрофірми “Кобелячок” М. Бодак заборгував орендодавцям 80 тисяч гривень, а найнятим робітникам — близько 100 тисяч гривень. Люди знають, що приватний господарник реалізує і їхню техніку, і металобрухт, і врожай, і худобу. Три роки тому приватна агрофірма “Маяк”, що в селі Малий Кобелячок цього ж району, здала на сусідній Ліщинівський цукрозавод (с. Білики Кобеляцького району) цукрові буряки. Там порядкувала київська фірма “Зеніт-сервіс”. Вона й заборгувала селянам 403 тисячі гривень за буряки. Куди тільки не зверталося керівництво “Маяка”, в т. ч. й до новосанжарських правоохоронців, але… “Маяк” став боржником, бо не повернув кредитів, і заїжджі ділки “взяли” його голими руками: в обмін на пальне для осінньої сівби уклали кабальний договір на використання землі на десять років, а худобу вже вирізали, доярок, фуражирів, тваринників і трактористів відправили на біржу. У селі Старі Санжари під час Дня села 23 вересня 2003 року семеро п’яних підлітків та неповнолітніх (серед них — син місцевого керівника сільгосппідприємства) до смерті забили 47-річного пічника Віктора Іпатова, знаного в селі як доброго, майстровитого чоловіка. Громада одразу ж затримала всіх сімох, вони зізналися у скоєнні злочину. Правоохоронці взяли під варту тільки двох, які того трагічного вечора опинилися біля вбивць тоді, коли п’ятеро вже розправилися зі своєю жертвою. Впливові батьки швидко відкупили своїх синків, а матері цих двох вимагають у правоохоронців справедливого покарання для всіх. Як наслідок безкарності, цього року двоє підлітків із цього ж села так само по-звірячому вбили 32-річного приватного таксиста, у якого залишилося двоє маленьких дітей. Тим часом у самому райцентрі Нові Санжари, під боком у прокуратури, райміліції, суду спритні ділки розтягли колективне майно райспоживспілки та споживчого товариства. Так перейшов до інших рук хлібозавод — колишня власність п’яти тисяч пайовиків. Вони не одержали нічого. Відчувши безкарність, спритні заїжджі ділки, за якими, кажуть, стоять колишні високопосадові міліціонери, взялися, було, за найласіший шматок пайовиків — комплекс “Універмаг-ресторан” у самісінькому центрі Нових Санжар. У депутатську приймальню надійшов сигнал про заплановану злочинну оборудку, і шляхом оперативного виходу на засоби масової інформації нам удалося захистити майнові права пайовиків. І не менш красномовний факт із діяльності новосанжарських правоохоронців: причетність місцевих працівників ДАІ до виробництва й збуту фальсифікованого коньяку. 14 лютого 2004 року працівники Харківського УБОЗу зупинили вантажний автомобіль, що віз фальсифікат на велику суму з Новосанжарського району в Харків у супроводі працівника ДАІ. Порушено кримінальну справу. Але, як стало відомо з неофіційних джерел, винуватці хочуть уникнути відповідальності: працівників місцевого ДАІ звільнено зі служби заднім числом. Аби таким чином відмежувати правоохоронні органи від них як співучасників злочину, начальник районної міліції В. Федоренко того ж дня раптово пішов на лікарняний і на службу вже не повернувся, бо обласне керівництво УМВС нібито перевело його в кадровий резерв. “Погодьтеся, шановний Генеральний прокуроре, — йдеться в запиті, — що все це — факти з розряду резонансних. А отже, не менш резонансною є діяльність чи бездіяльність місцевих правоохоронних органів, зокрема прокуратури, для їх розкриття чи прикриття”. Тож П. Мовчан просить направити в район компетентну комісію, притягти винуватців — службових осіб — до належної відповідальності та зробити кадрові висновки, а також провести оперативно-розшукові дії за наведеними фактами, щоб захистити обкрадених селян і покарати тих, хто цим займався чи прикривав дії зловмисників. ПРОКУРОР МОВЧИТЬ Щодо відсутності право6 охоронних дій на звернення колишніх колгоспників із села Попове Новосанжарського району Полтавської області з приводу розкраденого колек6 тивного майна. Понад рік колишні колгоспники села оббивають пороги прокуратури та інших органів влади й правозахисту. Тим часом їхнє майно, вартість якого обраховується мільйонами гривень, зникає на очах, а в їхніх руках залишаються лише папірці. На звернення групи селян перший заступник начальника Головного управління сільського господарства і продовольства Полтавської облдержадміністрації С. Фролов відповів, що майно, виділене під погашення заборгованості, підлягає паюванню. Але така робота в селі не проводилась, тому співвласники недоотримали майно. “Таким чином, — підсумовує С. Фролов, — виходячи з чинного законодавства, необхідно провести допаювання майна на суму 579,8 тис. грн. між усіма співвласниками майна колишнього КСП “Попівське”. Для вирішення вищезгаданого питання, відповідно до визначених загальними зборами повноважень комісії з організації вирішення майнових питань сільгосппідприємства, необхідно провести допаювання майна і винести на затвердження загальних зборів співвласників колишнього КСП. Питання, пов’язані зі збереженням майна, проведенням його інвентаризації з ініціативи орендаря без рішення співвласників, спрямовані на зменшення вартості майна, а також питання видачі майна за заниженими цінами родичам директора ПАФ “Промінь” Новохатньої Л. М., відносяться до компетенції правоохоронних органів. Головне управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації надіслало подання в прокуратуру Новосанжарського району для перевірки в порядку прокурорського нагляду відповідності нормативноправових актів паювання майна колишнього КСП “Попівське”. Щодо “компетенції правоохоронних органів”, на якій акцентує увагу С. Фролов, то, за словами лідера сільської ініціативної групи з відстоювання прав орендодавців Людмили Карапузь, вона та інші власники майна неодноразово зверталися до прокурора Новосанжарського району, але одержували відписки. Кілька разів члени ініціативної групи із захисту майнових прав колишніх колгоспників зверталися й до сільського голови, й до Новосанжарської районної влади. Результат — нульовий. На думку селян, Л. Новохатня, користуючись підтримкою владних органів, ігнорує вимоги орендодавців. Складається враження, що прокуратура Новосанжарського району Полтавської області, не порушивши досі кримінальної справи проти розкрадачів колективного майна, по суті, прикриває злодіїв. Тож П. Мовчан просить Генерального прокурора допомогти прокурорам на місцях притягти до відповідальності тих, хто порушив у с. Попове законодавство щодо розпаювання і збереження колективного майна, хто саботував розгляд звернення громадян усупереч закону “Про звернення громадян”. Також народний депутат просить Г. Васильєва провести службове розслідування і притягти до суворої відповідальності КУДИ ГРОШІ “ГАЗОНУЛИ”? Щодо нецільового викорис6 тання коштів, зданих жите6 лями Дрижиної Греблі Кобе6 ляцького району Полтавської області для газифікації села, та переслідування громадян, які надали гласності цій ін6 формації, Верховна Рада ске6 рувала запит до Генерального прокурора України Геннадія Васильєва 9 квітня 2004 року. Жителі села Дрижина Гребля ще в 1995 році здали значні кошти на газифікацію своїх садиб. Тим часом держава газифікувала село за свій рахунок. А де поділися людські кошти, рядові селяни досі (минуло 8 років!) не знають, а тільки здогадуються. Сільський голова Кирило Проскурня сказав помічнику-консультанту народного депутата, голові Полтавської обласної організації Української народної партії Олександрові Кулику, що ті гроші використано на вирішення соціальних проблем. Проте яких саме, коли й за чиїм рішенням — невідомо. — Найважливішою проблемою вже двадцять років залишається у Дрижиній Греблі відсутність питної води, бо в колодязях вона вкрай занітрачена. Люди щодня бідонами, бочками тягнуть її від єдиної свердловини, відстань до якої для декого — понад півтора кілометра, — говорить О. Кулик. Звернутися до Генпрокуратури П. Мовчана змусила поведінка Дрижиногреблянського сільського голови Кирила Проскурні та керівника місцевого приватного сільгосппідприємства СТОВ “Україна” Зінаїди Норки (це рідні брат і сестра) й пасивність місцевих правоохоронних органів. Після публікації в пресі про ситуацію з грошима та інші проблеми села й СТОВ владоможні родичі вдалися до погроз, переслідування, залякування тих односельців, що розповіли про сільські біди О. Кулику. Він і подав матеріал у газету. Погрози були такими, що Василь Василинець та Олексій Донсков змушені були письмово звернутися по захист до правоохоронних органів Кобеляцького району. На гостру публікацію в обласній пресі (газета “Полтавська думка” за 22 серпня 2003 року) про негласне використання, а, по суті, викрадення великої суми грошей, досі не відреагувала ні районна, ні обласна прокуратура. Тому депутат просить втручання Генеральної прокуратури, щоб за фактами негласного використання громадських коштів та погроз із боку дрижиногреблянських керівників на адресу громадян В. Василинця та О. Донскова була порушена кримінальна справа й зловмисники були притягнуті до відповідальності. Настя ТОПОЛЯ, м. Полтава z

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин