“Життю ставте лише серйозні запитання, над несерйозними воно з вас посміється”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
КОЛИ БУДЕМО НАСТУПАТИ?
Слово Просвіти, №19 за 2007 рік
Василь СІХОВЕЦЬ, м. Соснівка Львівської обл.
Вирішив відгукнутися на читацьке віче. Не подобається мені оте “захистимо”. “Захистимо Україну”, “Захистимо Шевченка”, “Захистимо рідну мову”. Чому ми весь час захищаємося? Коли будемо наступати й завойовувати інформаційний простір, українську Україну, душу українця-малороса, душу неукраїнця в Україні? А тепер відповіді на поставлені питання. 1. Задовольняє. А про політиків і громадських діячів вирішуйте самі. 2. Проблеми соціально-економічного плану, як і всі інші, виростають із бездуховності. Усі наші проблеми, чи то окремої людини, чи держави (народу) загалом — це проблеми блудного сина (на мою думку). Насамперед необхідно висвітлювати проблеми духовності. А духовності без віри в Бога немає (знову ж таки, на моє переконання). 3. “Четверта хвиля” — трагедія, як і всі попередні. Це обезкровлення народу. Треба бити на сполох і добиватися повернення на Батьківщину наших учених, митців, рядових українців шляхом створення умов і обміну — українці із Росії в Україну, а росіяни з України в Росію. Звичайно, на добровільних засадах за відповідних міждержавних угод. 4. Задовольняє. З ким зустрітися? Із українцями та кращими представниками інших народів, батьківщиною яких стала Україна. 5. Запам’яталися статті В. Войтенка. Але не знаходжу в них причин того, про що йдеться. А причина, мені здається, у бездуховності. Іванофранківця Володимира Ференца, Світлани Орел із Кіровограда. До речі, чому “Просвіта” мовчить про оті кіровогради — пережитки комуністичної доби? Биймо на сполох. Повертаймо старі назви або даваймо нові. Дякую за статтю “Якщо нам не байдужа доля дітей і онуків” професора Івана Ющука у числі 13 “СП”, за “Доповідну…” Юрія Іллєнка, за “Розп’яття…” В. Герасимчука, “Русалчину заводь” Наталі Дзюбенко, за статті Олега Романчука. До речі, даю відповідь на його запитання “Хто ми й чому так вийшло?” (“СП” ч. 11) словами із 127-го псалма. “Коли Господь та не будує дому, — дарма працюють його будівничі.
Коли Господь не зберігає міста, — дарма пильнує сторожа”. Статті Петра Антоненка, Уляни Глібчук, Михайла Курика, “Хронограф” Юрія Шаповала. Навіть Степан Наливайко та Ігор Каганець надають цікавого, хоч дещо дискусійного забарвлення тижневику. Хай вибачать мені не названі автори. Але повірте, поганої статті чи матеріалу в газеті для мене просто немає. 6. Слава Богу, що я не головний редактор, а то б ніхто газети не читав. Кожному своє. 7. До ілюстрацій ставлюся байдуже, хоч розумію, що без них газета була б, як страва без солі. 8. Читаю уважно і все. Це не означає, що я всеїдний. Деякі газети чи журнали я навіть до рук не беру. Передплачую “СП із першого року видання. Від міського товариства “Просвіта” передплачую газету вже багато років для шкіл і бібліотеки. 9. Ні, не складні. А мовні зауваження маю. Про них я уже вам писав. Страх Божий як не люблю отих нонсенсів, віртуальної ексклюзив) ності, марґінесів і т. ін. Отого Sekond-hendівського мотлоху не хотів би бачити на сторінках улюбленої газети. Наша мова настільки багата, що може обходитися без консенсусів і електо) ратів. Бідна лише мова тих авторів, які не хочуть знайти українських відповідників отим іншомовним запозиченням. Маю ще два зауваження. Дев Україні є місто Сєверодонецьк? Немає і Сєверного Дінця. Є Сіверський, а це небо і земля. До “Далі буде” ставлюся нормально. Якщо статті чудові, то чому не продовжити теми. Побажання: 1. Великого накладу. 2. “Просвіті” мати власний телеканал або хоч би годинну передачу на телебаченні, щоб виховувати з нас, громадян українських, патріотів, щоб навчити нас говорити. Навіть дехто в урядових колах і в стінах ВР не знає, що гривня жіночого роду, а про рядових урядовців мовчу. Навіть учителі української мови “стірають, виносять мусор”, а наголос ставлять так, що хоч падай. А яка лексика наших студентів? Як у Покальчука й Андруховича. Ви просили — я написав. А тепер я прошу — не друкувати. Маєте і так що оприлюднити. Від редакції. А ми надрукували, бо думки Ваші, пане Василю, цікаві. Дякуємо.
ВІТАЄМО З ДНЕМ МАТЕРІ!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
