“Слово” написано тією мовою, на якій говорив його творець”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ
Слово Просвіти, №19 за 2007 рік
Фото П. Антоненка
Пам’ятник Бояну того року до цього намісництва входило 11 міст, 20 містечок, 2186 сіл, хуторів, слобод. Проіснувало воно до кінця 1796 року. …У всі часи в місті було чимало навчально-виховних закладів різного спрямування. Ще 1635 р. під час посилення шляхетськокатолицької експансії було відкрито єзуїтський колегіум. Припинив він своє існування в 1648 р., коли почалася національно-визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького. У 1657—1667 рр. на території місцевого монастиря звели бурсу для учнів Слов’яно-латинської школи. У зв’язку з утворенням Новгород-Сіверсько-Глухівської єпархії, у вересні 1785 р. відкрилася Новгород-Сіверська духовна семінарія, яка діяла до 1918 року. 11 лютого 1789 р. в місті почало діяти перше на Лівобережній Україні Головне народне училище.
якого відоме і в ученій літературі, — Іллі Федоровича Тимківського”. У Туранівку, на береги Шостки, до І. Ф. Тимківського привезли семирічного небожа Михайлика Максимовича. Тут хлопець пройшов у дядька навчання “началам разных наук и по латыни” (за спогадами М. О. Максимовича), а потім (1812—1819 рр.) курс наук у Новгород-Сіверській гімназії. І. І. Халанський планував відкрити тут, на берегах Десни, університет. З цього питання звертався до міністра народної освіти графа П. В. Завадовського; малоросійського генер а л – г у б е р н а т о р а О. Б. Куракіна. Проте його обґрунтування доцільності такого кроку, на жаль, не витримувало критики. Про це повідомлялося в “Киевской старине”(1882), де друкувалося його листування з князем Куракіним. Коментатор листів, письменник М. В. Шугуров доречно зауважував: “Многоречивый педагог в пользу учреждения университета в Новгороде-Северском не представил ничего кроме свежего воздуха (Халанський першим аргументом зазначив дослівно: “Положение сего города здоровое” — В. Т.) и большой церкви”. Існують свідчення, що перу І. І. Халанського належав рукопис “Топографического описания Новгорода-Северского”. …Хоча Новгород-Сіверська гімназія тривалий час була центром освіти колишньої Чернігівської губернії, в місті 1808 року почало діяти повітове училище. До речі, саме тут, а потім уже в гімназії навчався Пантелеймон Куліш. У 1913 році училище було перетворене на Вище початкове. У ХІХ столітті в місті з’явилися повітове духовне училище (1818), жіноча гімназія (1875). А в минулов свободное от уроков время, читались Шевченко и другие поэты, даже Мицкевич по-польски; пелись песни украинские, русские, сербские”. Та не дуже вільно було панувати тут українському духу. Д. В. Маркович далі продовжував: “Знаю, что директор гимназии Кулжинский строго запретил бывать у дядька (О. В. Марковича — В. Т.) и водить с ним знакомство”. Тим директором у 1857—1861 роках був Леонтій Іванович Кулжинський, син Івана Григоровича (1803—1884), волонтера малоросійства, оббріхувача сутності Кулішевої “Граматки”, критика “Букваря южнорусского” Т. Г. Шевченка, його поем “Гамалія”, “Тарасова ніч”; противника самостійності й самобутності української мови, права на існування української літератури. Зі стін гімназії вийшли письменник, археолог, правник М. В. Шугуров (1843—1901); педагог, свого часу попечитель Київського навчального округу, знайомий Т. Г. Шевченка П. О. Антонович (1812—1883), літературознавець Д. П. Сильчевський (1851—1919), активний діяч губернського земства, історик-публіцист Ф. М. Уманець (1841—1918); викладач, фольклорист П. О. Чуйкевич (1818— 1874), учений-бджоляр О. І. Покорський-Журавко (1813—1874); один із відомих меценатів Києва, лісопромисловець, суспільний діяч
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
