Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Треба йому України, І ти його розумієш...” · с. 10сторінка оригіналу ↗

ОПЕРАЦІЯ “ВІСЛА”

Слово Просвіти, №19 за 2007 рік

Марко СИРНИК, Польща 60 років після того заговорять знову історики, політики, церковні й громадські діячі. Візьмуть, може, слово і найвищі урядовці обох сусідніх країн — України та Польщі (Президент України зробив це 5 квітня цього року, його польський колега наразі мовчить). Відбудуться конференції, вечори пам’яті, з’явиться кілька фільмів, виставка, вийде чергова книжка. Десь там спорудять пам’ятник або меморіальну дошку. Одне слово, відзначення пройде більш або менш імпозантно. І до наступних роковин. Ні, не маю на увазі, що цього всього не треба. Дуже треба. Потрібно говорити про зганьблений народ. Про методи, мету, страждання. Все це дуже важливо, оскільки треба нам і нашим дітям повертати власну історію. Не задля того, щоб формувати і плекати до кого-небудь ненависть, але задля того, щоб знали, ким є ми, і звідки вони десь там у Стегні чи Інську взялися, коли Перемишль не в цій стороні лежить, а Україна ще далі. І говорити потрібно, щоб і оця Україна врешті-решт знала, що українці живуть не лише в Україні, а ті, що поза її межами, не з власної волі блукають світом. І далеко не всі ще дозволять називати себе “польськими” українцями. Але цього всього вкрай замало. Вже час усерйоз задуматися над майбутнім українства в Польщі. А що цей час прийшов, визначив нам Іван ПАВЛІХА, учасник війни, голова Калуського міськрайонного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, член Національної спілки письменників України 60 років тому, 28 квітня, в центрі Європи розпочався народовбивчий вандалізм, якому дали назву “Вісла”. Супроти автохтонного населення, що з незапам’ятних часів проживало на захід від Сяну і Бугу (це терени Холмщини, Підляшшя, Надсяння і Лемківщини, які сьогодні називають одним топонічним терміном — Закерзоння), були застосовані дивізії й полки регулярної польської армії для здійснення блискавично-жорстокої депортації, себто насильницького позбавлення десятків тисяч людей їхнього святого права на батьківщину. Ішли в хід найжахливіші антилюдські прийоми: підпали житлових будівель і церковних споруд, використання польових судів, концтаборів, тюрем, смертних вироків. Велося криваве переслідування тих, хто чинив опір депортації, захищав ні в чому не винних людей. Це були вояки УПА. На них полювали, як на звірів. У результаті за дуже короткий час на споконвічних українських землях Закерзоння було зруйновано унікальну етнокультуру. Понад 140 тисяч люду, який уперто називав себе українцями, було розпорошено по західній території Польщі. Таке розпорошене поселення — не більше двох сімей в одному населеному пункті — робилося для якнайшвидшої асиміляції з місцевим населенням. А хто з виселених повертався назад, того чекали тюремні ґрати або концентраційний табір у Явожні, який за своєю жорстокістю не поступався нацистському Освенціму. Етноцидна акція “Вісла” не виникла на голому місці. Вона мала не менш жахливі передумови, які породила Друга світова війна. Мішаний національний склад населення порубіжжя драматизував становище кожної людини. Скажімо, на Волині, де переважали українці, гірше малося полякам, а на

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин