Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Треба йому України, І ти його розумієш...” · с. 10сторінка оригіналу ↗

А СЯН ТАКИЙ ДЗВІНКОПЛИННИЙ

Слово Просвіти, №19 за 2007 рік

І Косить вогонь кулеметний Людські життя. Пощади не жди. А Сян такий срібнолетний! В ньому ні краплі злоби і вражди. Б’ються вкраїнці з поляками. Кров’ю доводять: “Тут моя земля!” А Сян для всіх однаковий, Кожному в душу, мов Бог, промовля. II Марись! Марисю! Марійко! Склала ти руки в молитві нічній. Може, постука Андрійко, Кине той польсько-вкраїнський двобій. Гейби злодійка-коханка, Хлопця твоєго вже більше як рік В лісі трима партизанка. Може так статись, що вкрала й навік. Треба йому України, І ти його розумієш, що тра. Але і спокій потрібний, Щоб не зав’яли дівочі літа. Маєш добра трохи в скрині. Складені в ній рушники для сватів, Лем як відкрить її нині? “Боже, зроби щось і ви всі святі! Прошу, не дайте ‘му згинуть, Альбо за ним заберіть і мене…” Чуєш щодня стрілянину. Час розпроклятий. Коли ж він мине? Бог зі святими не винні, Що не стиха смертосіючий грім: Сян же такий дзвінкоплинний, Ласку і радість дарує усім. III Б’ються поляки й русини. Бійка крива і спасу нема. А Сян такий дзвінкоплинний… Не визнає він її, не прийма.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин