Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Глибини земних надр і людських душ однаково темні й у цьому сенсі споріднені”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

ОЧЕВИДЕЦЬ І ЛІТОПИСЕЦЬ

Слово Просвіти, №19 за 2008 рік

Пам’ятник князеві Малу в Коростені, під ним розташований бункер Сталіна Євген ЯЩЕНКО, м. Коростень ТАЄМНИЧИЙ ОБ’ЄКТ До війни городяни називали його “бомбосховищем”, тобто місцем, де під час війни якісь люди ховатимуться від ворожої авіації. Непроникна завіса секретності навколо будівництва об’єкта свідчила, що сховище призначається не для простих смертних. А для кого? На конкретне питання могли відповісти лише ті, що замислили побудувати “бомбосховище” в надрах гранітної гори, яка вивищується над річкою в центрі Коростеня. Безумовно, “воно” будувалося на випадок війни і для військових — у містечку було дислоковано багато військових частин. Але якщо для військовиків, то — якого рангу? Якби шпигуну вдалося проникнути всередину вже цілком обладнаного, готового до експлуатації “бомбосховища”, то він зміг би зробити важливі висновки щодо його призначення, зокрема — щодо рангу й чину майбутніх мешканців підземної споруди. Йому одразу стало б зрозуміло, що сховище створювалося не для того, аби коростенські обивателі сиділи в ньому, склавши руки, і ждали відбою повітряної тривоги, коли можна вийти назовні й зайнятися буденними справами. У цьому сховищі в комфортних умовах міг працювати, виконуючи якусь надзвичайно важливу функцію, колектив людей численністю до п’ятдесяти осіб включно з жіночим персоналом. Наголошую: той колектив жив би в глибині гори, не виходячи на поверхню тижнями, а можливо, й місяцями, захищений системою автономного життєзабезпечення у будь-яку пору року… І тоді шпигуна осяяла б здогадка. Але в тім-то й річ, що проникнення сторонніх осіб за колючий дріт заборонної зони і під час будівництва, і по його завершенні було неможливе. Сталінський режим умів охороняти свої наміри і плани. Якби хто-небудь із проектувальників, будівничих або тих, що працювали у сховищі після його введення в експлуатацію, а згодом, у липні 1941 р., замітали сліди, прохопився хоч одним словом у належному місці, тоді у наших дослідженнях не було б потреби. Однак цього не сталося, ніхто не порушив підписки про нерозголошення державної таємниці. Якщо ніхто не прохопився словом упродовж 60 років від початку будівництва, то мусимо визнати, що заходи секретності були прийняті екстраординарні. Навіщо потаємне робити видимим? — запитає читач. РОЗВІЯТИ МОРОК МИНУЛОГО Відповідь: аби розвіяти морок минулого бодай у невеликій його частині, інакше майбутнє може і не настати. Це передовсім. Далі: якщо ви розробляєте якусь тему, досліджуєте її з різних точок зору, то вона розростається і починає освітлювати набагато ширші реальності, про існування яких ви на початку не здогадувались. Так вийшло і цього разу. Тема “бомбосховища” висвітлила низку явищ всесвітньо-історичного масштабу. Я усвідомлював, що питання про справжнє призначення “бомбосховища” буде вирішуватися у процесі дослідження, в міру того, як накопичуватиметься інформація про специфіку будівництва, його обладнання, системи зв’язку, життєзабезпечення, тобто коли шляхом уявної реконструкції “воно” набуде довоєнних обрисів у багатьох деталях. І тоді настане час для висновків. Окрім технічної характеристики як необхідної основи узагальнень, значну, якщо не вирішальну роль, відіграють обставини історичного та геостратегічного характеру. Але найголовнішою цінністю поставав сам комплекс підземних приміщень, яким судилася вічність, що перевершувала змістом позачасове існування єгипетських пірамід. Отже, про справжнє призначення “бомбосховища” могло відати лише вузьке коло осіб, згуртованих біля вершини влади, колектив виконавців проекту, які втілювали плани диктатора в життя, ну і, безперечно, сам Хазяїн, володар 1/6 суходолу земної кулі. Подібні персонажі державних таємниць не розголошують. Однак таємниця відкрилась, і це сталося незалежно від того, збереглися якісь документи щодо “бомбосховища” чи не збереглися, живий хто-небудь із числа осіб втаємничених, чи всі вони мертві.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин