“Слово тривкіше за тюрму, воно нас із вами переживе, ним можна наново засіяти і народ, і час, і саму історію”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
З БЛОКНОТА ПИСЬМЕННИКА
Слово Просвіти, №19 за 2008 рік
Фото Гната БУРМИ ся, вмирати вже безглуздо, коли врівноважився трохи народ, коли ці москалі не такі вже й страшні, якщо тихо сидіти. Мир так само заразний, як і війна. Він швидко охоплює позосталих щасливчиків життя і не хоче відпускати. Але я не мала образи ні на кого. Сама земля, з якої ми вилізли, дала нам можливість відчути, як пахне темрява, коли навіть напад голоду і болячок здавався не таким докучливим, коли, всупереч голосові розуму і набитим тюрмам, обставинам і небезпекам, що складалися і чатували за черговим плотом, ми мали б втішатися кожною хвилиною, бо ті хвилини цідилися тонко і поволі, підсушуючи десь своє джерело, так ніби хтось
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
