Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Такої біди ще не знали лемківські Бескиди... Залізом і вогнем нас вигнали з рідної землі”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

ОСЛАВИЦЯ, ЛЕМКІВЩИНА І РЕШТА СВІТУ… До 60#ліття трагедії етнічних українців Польщі

Слово Просвіти, №19 за 2008 рік

28 квітня 1946 року в село з південного заходу в’їхала колона танків. Доти ми ніколи їх не бачили й не чули. У боях проти німців ні росіяни, ні поляки танків у наших краях не використовували. Через рік після закінчення війни польські вояки сіли на російські танки й спрямували їх проти мирних і беззахисних людей. За дві години зігнали народ на майдан коло церкви. Старих, дорослих і дітей били, стріляли, грабували, відбирали худобу, палили хати. За кілька годин тихе, мирне лемківське село ратаїв польські й російські військовики перетворили на палаюче криваве пекло. Плач жінок і дітей, ревіння худоби, гавкіт і виття собак, стрілянина, палахкотіння всепожираючого вогню — все змішалося, кипіло, зникло відчуття простору й часу. Де земля, де небо?! Ще зранку люди вийшли в поле, щоб зорати землю, засіяти ниву з добрими думками й надією на майбутнє, а зараз ніхто не знав, чи побачить ще сонце, чи доживе до ранку… Залізом і вогнем нас вигнали з рідної землі. Ми покидали житла, дзвінкі потоки, поля, ліси й гори, обжиті пращурами. Ми завжди були на цій землі, але ніколи не зазіхали на чуже, берегли своє, пишалися землею, плекали нашу мову, культуру, звичаї, співали пісень, хвалили Бога, славили свою Лемківщину. Як і звідки походять назви “Лемківщина”, “лемки”? У літературі поширене досить спрощене пояснення, ніби назви ці походять від слова “лем”, що лемківським діалектом української мови означає “тільки”. Глибше пояснює походження назви цієї етнічної групи українського народу професор С. Криницький. Він вважає, що назва “лемки” походить від “лемент”, “лементувати”, — голосити, кричати, голосно говорити гуртом 5. Слово пан і сучасна Ук# раїна Таким чином, укр. пан (як і пані) сягає у глибоку давнину й має прямі відповідники в слов’янських, іранських, індійських, балтійських мовах, де позначене високим соціальним статусом упродовж усієї своєї фіксованої й нефіксованої історії. В іранських і деяких південнослов’янських мовах (cербська, хорватська) воно набуло форми ban, як і у “Велесовій книзі”. Проте в Україні, порівняно з Польщею й Чехією, слову пан ведеться не солодко, і що найприкріше — його вилучено з ужитку в споконвічній сфері — військовій, яка його й породила. Утворені від індоєвропейської основи pa “захищати, охороняти, берегти”, слово пан і численні похідні імена та назви несуть найдавніші поняття й уявлення світоглядного, соціального, магіко-юридичного, військового плану. Первісно і одночасно. Це пояснення гіпотетичне і вимагає доказів та обґрунтування. Довгий час існувала й досі існує самоназва русини, русин. Колись це була назва народу України-Русі. Русин — Ру Син, — Ра Син, що означає Сонця Син. Назва ця збереглась на Закарпатті й Лемківщині. У лемківському діалекті багато слів із тієї мови, якою послуговувались у Київській Русі та Галицькому князівстві. Це один із вагомих доказів, що лемки — жива гілка великого українського народу. В лемківському діалекті української мови збереглися слова, в яких озиваються тисячоліття. Бабуся, щоб уберегти малого внука від небезпеки, казали: “заваруй тя Боже, дитино, від того…” (варувати — вартувати, оберегти, уникнути). Слово Варуна знаходимо і в санскриті. Аби відвернути дію оману і лукавого, бабуся заклинали: “пек ті, маро, та й ті пек!” Мара — це омана, привид, що може набути образу Бога Ра (С. Піддубний “Філософія українського слова, 2004), а Пек — дух зла. Щоб Мара не почувалася безпечно (без Пека) серед людей, виголошували заклинання. У лемківських казках, переказах і в розмовній мові збереглася ще з дохристиянських часів назва міфічної істоти, яка могла ввести людину в оману, заморочити голову, обдурити. Нарекли її наші далекі предки Мамоною: “…Прийшла Мамона, обмамонила, Іван взяв та й щось там продав…” Тобто зробив щось не з власної волі, не те, що треба (з лемківської казки). Мамона у деяких давніх народів — сирійців та ін. — бог багатства та наживи (Новий тлумачний словник української мови, Київ, 1999). Ще по-лемківськи кажуть: ладувати сяги — вантажити, складати в лад відповідної довжини колоди. Чому ці колоди називають чає коровичі, бичичі, туричі, тобто і воїни. А українці в усі часи мали статус першокласних воїнів. Про такий суспільний поділ і воїнський стан у предків сучасних українців свідчать їхні прізвища, що відбивають усі ті чотири терміни на означення суспільних станів, як і в індійців та іранців. Воїнську верству в них означує термін кшатр*хшатр* хсахр — “сила, влада”, з яким споріднене наше цар, зафіксоване в численних українських прізвищах — Цар, Царко, Царик, Царук, Царюк, Царів, Царич, Царчук, Царевич, Царенко, Царченко, Цариченко, Царовський тощо. Це не означає, що предки сучасних носіїв цих прізвищ належали до царського роду, а свідчить про те, що вони належали саме до воїнського стану, звідки походили й царі та князі. Тож не варто підрубувати свої пракорені, які з правічних глибин беруть життєдайні соки

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин