“Такої біди ще не знали лемківські Бескиди... Залізом і вогнем нас вигнали з рідної землі”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
ПАН І ПАНІ: НАШ ВИСОКИЙ ПРЕДКІВСЬКИЙ СПАДОК
Слово Просвіти, №19 за 2008 рік
Рубрику веде Cтепан НАЛИВАЙКО, сходознавець-індолог, завідувач відділу порівняльних досліджень науково-дослідного Інституту українознавства
“захисник, охоронець, воїн” слово пан розвинулося до значень “господар, володар, правитель, князь, гетьман”, воно безпосередньо стосується воїнського стану, недвозначно вказує на право й обов’язок воїна — захищати, охороняти, берегти. А давнє українське суспільство, як і давньоіндійське, давньоіранське й скіфське, знало поділ суспільства на стани — жерців, воїнів, землеробів і залежних общинників. Ще в V ст. до н.е. Геродот повідав скіфську легенду про чотири дари, що впали з неба, — золоті чашу, сокиру, плуг і ярмо. Ці магічні предмети й символізують чотиристановий поділ скіфського суспільства: чаша — атрибут жерців, сокира — воїнів, плуг — землеробів, ярмо — залежних общинників. А скіфи, впевнено стверджує “Велесова книга”, теж кравенці, тобто українці, бо кравенці — давня форма сучасного етноніму українці й озна-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
