Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Що не можуть зробити політики, на те здатна наша пісня”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

МЕЛОДІЇ ВЕЛИКОЇ ДУШІ

Слово Просвіти, №19 за 2008 рік

ливо і вимогливо ставився до своїх колег, був дуже відповідальним та небайдужим до українського мистецтва, часто відстоював найкращих композиторів і співаків, працюючи головою журі фестивалів. Працюючи над оперою “Прапороносці” (1985 р.) за твором Олеся Гончара, Олександр Іванович розумів, що вона варта уваги слухачів. Її поставили Дніпропетровський, Харківський та Київський театри, але чомусь вона зникла з репертуару. Прекрасна ораторія “Вишневий вітер” на вірші Івана Драча, присвячена пам’яті Тараса Шевченка, та оперета “Легенда про Київ” теж забуті. Олександр Білаш — автор музики до вистав та кінофільмів. Зокрема романтичний фільм “Роман і Франческа” зі своєю незабутньою піснею на вірш Дмитра Павличка “Впали роси на покоси” живе в людських серцях досі. Композитор творив яскраві, насичені добротою та любов’ю пісні, які зачаровували шанувальників. Адже найбільше щастя, золота мрія кожного поета і композитора — створити пісню, яку співав би народ. У наш шалений заполітизований час, який нівелює художні орієнтири, і все високе, здається, остаточно знецінюється, твори Олександра Білаша, як ковток цілющої води, не дають забувати людині, хто вона на землі, змушують замислитися, освятитися добротою та любов’ю до всього сущого на нашій благодатній і багатій на таланти землі. Нині, на жаль, заполонила ефір і сцену абсолютно не властива слов’янській душі галаслива, ритмічна поп-музика з низькопробними текстами та мелодіями. Вона звучить на концертах, дискотеках, тиражується тисячами дисків. А живу справжню музику чуємо дедалі рідше. Концерт пам’яті Олександра Білаша, як острівець незабутніх мелодій, зібрав шанувальників української пісні до Національної опери України, де звучали прекрасні пісні та романси у виконанні знаних співаків: заслужених та народних артистів України Миколи Коваля, Наталії Николаїшин, Олександра Бойка, Анжеліни Швачко та інших виконавців у супроводі Національного оркестру народних інструментів під орудою народного артиста України, лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка Віктора Гуцала. Незабутнє враження справив виступ братів Павла і Петра Приймаків, які виконали пісню О. Білаша на вірш Д. Павличка “Два кольори”. Якби композитор написав лише цю пісню, він став би знаменитим, бо це гімн нашим матерям, гімн людському життю. Заключним акордом вечора був виступ народного хору Національного університету культури і мистецтв під керуванням майстра співу, народного артиста України Станіслава Павлюченка. Ще за життя композитора Павлюченко виконував його твори, і, як зізнавався Білаш, творив з ними чудеса. І це справді так: триптих із творів Олександра Білаша на вірші М. Ткача, Д. Павличка, М. Томенка “Сину, качки летять”, “Лелеченьки”, “Бігли коні через степ”, “Не спи, моє серце” у яскравій обробці було виконано на одному диханні. Яка б не гріла груди позолота, Серед своїх найвищих нагород Вважаю пісню — вигойдану в нотах, Що залишив її народ. Люди стоячи слухали ці професійно та майстерно виконані твори і бурхливими оплесками проводжали співаків. У залі не було байдужих, бо люди засумували за справжнім мистецтвом. Адже що не можуть зробити політики, на те здатна наша пісня — щира й мудра, добра і яскрава. Вона може єднати людські серця і душі. Своєю неповторною мелодійною ліричною піснею композитор поєднав усіх присутніх у залі, тих, хто прагне краси, гармонії та свободи. Велика людяність та щирість, доброзичливість композитора нагадала мені зустріч у його оселі. Працюючи на телебаченні, я готувала різдвяну програму “Свят-Вечір”. До неї залучили дитячі фольклорні колективи з Івано-Франківська. Ми завітали до Олександра Івановича в гості. Він щиро і тепло зустрів щедрувальників, а потім, пригостивши дітей, сів за рояль і заспівав разом з ними колядок та щедрівок, згадавши своє босоноге дитинство. Тоді я запитала його, чому він не пише музику на власні вірші. Білаш відповів: “Я не такий великий поет, щоб міг брати свої тексти, просто виливаю на папір свою душу, своє внутрішнє “я”, те, що відчуваю і переживаю. Просто ділюсь роздумами про долю України, трагедію народу, який виборює свою незалежність. Це мої роздуми про сьогодення, любов до своєї землі, до природи, яку люблю до нестями, філософські медитації про людське буття”. І все це справді можна прочитати у його віршах, адже чимало збірок поезій залишив композитор: “Мелодія”, “Криниця”, “Ластів’яні ноти”, “Спогад”, “Помилуй і прости”. найефективнішою. Вона повинна давати можливість достукатись до кожної душі й виявити талант. — Чим займаються ваші студенти та випускники? — Наші студенти з самого початку навчання (з семи років) працюють над творчими проектами. Вони опановують англійську, німецьку, французьку мови, вивчають комп’ютер. Діти брали участь у створенні багатьох підручників, посібників, ілюструючи їх, працюють у театрах, грають у відомих камерних оркестрах, створюють прекрасні художні роботи. І, звичайно, у них є практика, яка дає їм змогу щодня жити своєю професією, відчувати її й бачити довіру дорослих. — Великий вплив на формування особистості мають викладачі. Хто викладає в академії? — Діти навчаються під орудою видатних викладачів, здобувають професію, і завдяки своїм педагогам залишаються вірними їй протягом усього життя. Наша освітня система партнерська, ми намагаємося дати дитині змогу відчути себе особистістю, яку цінують дорослі. — Певно, висока оцінка творчості ваших вихованців, яку Ви почули й у Культурному центрі України в Москві, дає вам привід пишатися ними. — Упевнено можу сказати, що ми виховуємо справді патріотичну, духовну особистість, яка здатна гідно презентувати нашу державу в будь-якій частині світу. Вірю, що в майбутньому наші випускники зроблять багато добрих справ для України та її культурного поступу. Запрошую вас відвідати нашу академію й познайомитися з її юними студентами.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин