Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Зілля дива наробило — тополею стала”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

ПРО ВЕПРА ПОМОВКА

Слово Просвіти, №19 за 2008 рік

Продовження. Поч. у ч. 3, 5, 8, 10,12, 14, 17 за 2008 р. І пішов він тоді і пристав до одно* го з мешканців тієї землі, а той вис* лав його на поля свої пасти свиней. Від Луки, 15 : 15 На початку біблійної ери навіть сама назва її була майже табуйованою. Казали просто “ця тварюка” або “брудота”. У книгах Левит (11 : 7—8) і Повторення Закону (14 : 8) УКРАЇНСЬКІ СИМВОЛИ Микола ДМИТРЕНКО ТОПОЛЯ — символ дерева життя; оберіг українців; символ рідної землі, свободи, України; дівочої та жіночої краси, стрункості, гнучкості, смутку, самотності; результат міфічного перетворення дівчини, жінки в дерево. Тополя може символізувати воду й вогонь, місяць і сонце, адже листя має різні відтінки зеленого: знизу світлозелений (вода, місяць), зверху темнозелений (вогонь, сонце). В Україні найпоширеніша тополя пірамідальна. Відомі народні порівняння дівчини, жінки з тополею: “Струнка, як тополя”, “Висока, як тополя” (часом із негативною подальшою характеристикою: “…а дурна, як бараболя, варіант — квасоля”), “Тонка, як тополя”, “Гнучка, як тополя”, “Самотня, як тополя”. У давнину весняно-літні обряди (в деяких місцевостях на Великдень, Зелені свята, Купайла) через ігровий образ дівчини-тополі розкривали смисли майбутнього дорослого життя, вони були своєрідною ініціацією для молоді, можливістю краще пізнати одне одного, знайти пару. Звичай “водити тополю” описав М. Костомаров у магістерській дисертації “Про історичне значення руської народної поезії” (1843). Дівчата обирали з-поміж себе одну представницю, до рук, піднесених угору, прив’язували палицю, квітчали її, водили й співали: Стояла тополя край чистого поля. Стій, тополенько, не розвивайсь, Буйному вітрові не піддавайсь! У заклику “не розвиватись” М. Костомаров вбачав міфологічний мотив не перетворюватись дівчині на дерево під дією сильного вітру і пов’язував цей образ із образом народної легенди про перетворення на тополю дівчини, яка чекала-виглядала свого милого в степу на могилі (кургані). Згодом образ-символ “не розвиватися” набув побутового значення: не піддаватися хлопцеві, ще не виходити заміж, бо не пора, бо щойно ж “завили вінки та й на усі святки”. Інша пісня прозоро пояснює шлюбний мотив: “Ой шуміла тополенька, як ся розвивала; //Ой плакала дівчинонька, як ся віддавала”. Образ рубання тополі в піснях засвідчує кохання й видання дівчини заміж: Тонкая, високая тополя;

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин