Читацьке віче · “Наші діди-прадіди намагалися зберегти рідне слово, щоб передати як найбільшу цінність дітям та онукам”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
17 травня — День пам’яті жертв політичних репресій
Слово Просвіти, №19 за 2009 рік
Надія КИР’ЯН Фото Ксенії ГЛАДИШЕВОЇ
Відомий український право$ захисник, член-засновник Укра$ їнської Гельсінкської Групи Олекса Тихий народився на ху$ торі Іжевка біля міста Дружківки на Донеччині, віддав життя в ім’я відстоювання мови, культу$ ри, гідності свого народу. Зем$ ляки-патріоти пишаються геро$ єм, досліджують його життєвий і творчий шлях, прилучають до цього школярів. Нещодавно в редакцію завітала група учнів — переможців конкурсу на кращу роботу про Олексу Тихого зі сво$ їм керівником Ігорем Бредихі$ ним, учителем історії й філосо$ фії, викладачем Костянтинів$ ського професійного ліцею. Ігор Володимирович розповів, що в Дружківці активно працює товариство Олекси Тихого, яким керує Євген Шаповалов. Створили відділення у Костянтинівці. Видано лагодити плідну співпрацю цієї недержавної організації з держадміністрацією, що для Донбасу дуже потрібно. Тут у кожній школі є або музей, або куточок Олекси Тихого, література про нього, щорічно проводять конкурси. Другий рік поспіль переможці конкурсів приїздять до Києва, відвідують сина правозахисника Володимира Олексійовича Тихого, потім покладають вінки до могил Олекси Тихого та Василя Стуса на Байковому кладовищі від земляків з Донеччини. Цього року конкурс відбувався на базі Новодмитрівського ліцею на хуторі Іжевка, на батьківщині правозахисника. Там збереглася хатина, де він народився. Ліцей за участю місцевої адміністрації Новодмитрівки узяв під свою опіку цю хату, територію впорядкували, і нині з адміністрацією району розв’язують питання про відкриття там меморіального музею. Кілька місяців тому ухвалили рішення встановити пам’ятний хрест на честь Олекси Тихого. Районному товариству Олекси Тихого допомагає місцева незалежна преса — “Провінція” в Костянтинівці, газета Дружківки. У цій роботі активну участь беруть школярі. На думку Ігоря Бредихіна, вони більш патріотично налаштовані, ніж дорослі. Серед дітей проблеми української мови немає, вони охоче нею спілкуються. Та й загалом мовним питанням спекулюють політики у власних інтересах.
раїні, Словник Г. Голоскевича витримує дванадцять перевидань, зних 8—11 видання виходять у діаспорі. І лише 1994 року ця мовознавча перлина нарешті з’являється в Україні (львівське видання). Придбати книжку було майже неможливо. Тож 2006 року Університетське видавництво “Пульсари” наважується на тринадцяте видання Словника. На той час “Енциклопедія Сучасної України” вже підготувала до чергового тому довідку про реабілітованого науковця, і завдяки пошуковим зусиллям М. Желєзняка користувачі Словника вперше побачили фото Г. Голоскевича, дізналися про рік його народження з власноруч заповненої трудової анкети, віднайденої в архівах. Це видання Словника, представлене на книжковій виставці у Києві, привернуло увагу генерального секретаря Союзу Українців у Великій Британії (СУБ) Федора Курляка, який побував на книжковому святі. Свого часу СУБ теж видав у Лондоні Словник Голоскевича. Та відвідавши Україну й побачивши, як тяжко долає зросійщена держава мовну проблему, генеральний секретар СУБу вирішив частину накладу передати нащадкам Голоскевича, повернути “кесареві кесареве”. Дощової днини розвантажували ми книжки з Лондона. І думалось, як дивно складається доля нашого народу: розчавлені, принижені, гнані, в далеких світах, на чужині наші діди-прадіди намагалися зберегти рідне слово, щоб передати як найбільшу цінність дітям та онукам. Нині, уже й не зовсім “українські українці” повертають батьківщині “вогники в лампадках”, сподіваючись роздмухати, підтримати родинне вогнище нації, щоб жила її культура, розвивалася мова тут, на споконвічних українських землях. Так має бути. І так буде. Маленький крок до цього Університетське видавництво “Пульсари” разом з англійськими українцями робить сьогодні, передавши Лізі українських меценатів “Правописний словник” Г. Голоскевича, що його вручатимуть переможцям мовних конкурсів. Є надія, що одержать його і харків’яни…
Переможці конкурсу біля могили Олекси Тихого із сином правозахисника Володимиром Тихим та Ігорем Бредихіним
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
