Читацьке віче · “Наші діди-прадіди намагалися зберегти рідне слово, щоб передати як найбільшу цінність дітям та онукам”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
СУРЖИК У ЗАКОНІ
Слово Просвіти, №19 за 2009 рік
Федір ШЕВЧУК, м. Бершадь Вінницької області
Багато років передплачую газети лише патріотичного спрямування: “Літературну Україну”, “Слово Просвіти”, “Українське слово”, “Молодь України” тощо. Так протестую щодо засилля чужомовної преси. Років з десять тому, проаналізувавши каталог періодичних видань уже незалежної України, гадав, що з часом ситуація зміниться. На жаль… Каталог щороку більшає, а кількість українськомовних видань у ньому зменшується. І коли з’явилося видання з претензійною назвою “Газета по-українськи”, зрадів. Тож почав купувати її в кіосках. Але швидко розчарувався. Сподівався, що братиму до рук помірковану, цікаву, а головне — патріотичну газету. Однак творці видання пропонують примітив, розрахований на невибагливого читача. Треба віддати належне журналістам: вони шукають актуальні теми, пишуть про те, що цікавить читачів, — побут, здоров’я тощо, тобто газета інформативна. Проте через прагнення догодити невибагливим смакам газетярі “по-українськи” перегинають палицю настільки, що вже відштовхнули чимало читачів. Принаймні, знаю таких з десяток. Головна причина відмови — за-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
