Читацьке віче · “Щодня нагадувати якомога більшій кількості українців про те, що вони українці”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
ЯКИМИ МАЮТЬ БУТИ ПАМ’ЯТНИКИ
Слово Просвіти, №19 за 2009 рік
Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ
Владоможці, від волі яких залежить місце і реалізація проектів розміщення українських пам’ятників, не завжди знають, навіщо все це. Якщо пам’ятник Тарасові Шевченку чи Іванові Франкові — то краще десь у парковій зоні, якнайдалі від центру, хоч не дуже далеко, бо деякі вперті українці почнуть дорікати в непатріотичності. Для міських чиновників проблема місця встановлення пам’ятника завжди розв’язується шляхом політичного компромісу з максимальним урахуванням власної позиції. У перекладі звичною мовою — щоб фігура національного героя була в місті, але не кидала на мера тінь звинувачення в українському націоналізмі й неповаги до місцевого бізнесового кола. Це загальноукраїнська чиновницька позиція. Якщо на чиновницькій посаді навіть найщиріший українець, йому нагадають про мистецтво коспромісів, і результат буде той самий. Система урівнює всіх чиновників, яким пам’ятники Шевченкові чи Франкові потрібні лише для ритуального покладання квітів у визначені календарем дні. Тому віднедавна не хочеться йти серед організованої колони і слухати наперед визначені протоколом і списком промови. Демонстративно покладати квіти щодня теж не маю наміру, це зайве. Не зайве на щоденному звичному шляху серед метушні й клопотів великого міста натрапити оком на знайому фігуру з каменю і згадати: “Я українець, хоч доволі черствий і нетвердий, але треба триматись на своєму!” Для українців слово “пам’ят-
Леонід КЛИМЧУК, голова Коростенського об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, Житомирська обл.
З ініціативи Президента України Віктора Ющенка у грудні 2007 року було започатковано спільний Всеукраїнський проект влади і бізнесу “Зігрій любов’ю дитину” з пріоритетним завданням — поліпшити житлові умови багатодітних родин. Для цього кількамільйонний гривневий благодійний фонд було створено і на Житомирщині. Тоді на кошти фонду придбали просторі будинки та побутову техніку для багатодітних родин у селах Мединівка і Горщик. Реалізація проекту триває і цього року. Так, нещодавно суттєво було поліпшено житлові умови ще двом багатодітним родинам у селі Горщик: добротний будинок з окремою кухнею та господарськими будівлями за 265 тисяч гривень передали в довічне користування сім’ї Олександра Михайловича Ходаківського і його дружини Діни Михайлівни, які виховують шестеро синів і п’ятеро дочок. Цього самого дня справила новосілля ще одна горщиківська сім’я Ярошенків — Микола Юхимович й Олена Михайлівна, які виховують дванадцятеро дітей, троє з них уже навчаються у вищих навчальних закладах, а семеро — у місцевій школі. Ця родина поліпшила свої житлові умови, завершивши за надані благодійним фондом 150 ти-ник” походить від слова “пам’ять”. Пам’ятники національним авторитетам мають єдине призначення: щодня нагадувати якомога більшій кількості українців про те, що вони українці. Монументи не потрібні на околицях, в парках, де їх “вшановуватиме” влада і “маси” на свята. Не знаю чому, але близькому мені Івано-Франківську не щастить із новими пам’ятниками. Принаймні з пам’ятником Іванові Франку вийшов курйоз. Ви можете пройти повз скульптурну композицію й не побачити постаті Великого Каменяра. З розміщенням усе гаразд — біля драмтеатру, в центрі міста.
Пам’ятник Степану Бандерів Івано-Франківську
Вочевидь, сам проект зроблено лише для втілення амбітної ідеї скульптора — про призначення монумента ніхто не подумав. Фігура Франка майже не виокремлюється серед набагато вищих неестетичних хвилястих скель обабіч. Ідеш вулицею Незалежності — і не зупиняється око на постаті Великого Українця. Тому й не виконує національної функції пам’ятник, дарма що місто названо на честь Франка.
сяч гривень добудову поруч з уже існуючим будинком. В урочистих церемоніях передання багатодітним родинам будинків, меблів, побутової техніки взяли участь голова Житомирської обласної державної адміністрації Юрій Забела, керівник обласного благодійного фонду “Зігрій любов’ю дитину” Ольга Сердюкова, голова Коростенської районної державної адміністрації Сергій Костюченко, заступник голови Коростенської районної ради Василь Клименко. Активну участь у реалізації цих заходів взяла і голова Горщиківської сільської ради Надія Дідківська. Вона наголосила, що в їхньому селі нині проживає сорок одна багатодітна родина, у місцевій середній школі навчається 339 учнів, 74 малюки відвідують дитячий садочок. Прибутки бюджету сільради, які торік склали 1,4 мільйона гривень, дають змогу більше дбати про людей. Навіть і на постчорнобильському Поліссі село нині живе і розвивається, тож українському роду не буде переводу!
Чиновники зробили добру справу, скульптор творчо самореалізувався, але забуто про щоденне і вічне призначення монумента для звичайного українця. З пам’ятником Степанові Бандері вийшло так само. Місце трохи далі від центру, але в густозаселеному, перспективному районі, де перехрещуються стежки багатьох городян і яке не оминають гості. Саме до ювілею всі основні роботи завершили й урочисто відкрили “скульптурну композицію”. Скульптор може пишатися власним оригінальним проектом — “Степан Бандера на тлі стилізованого символічного хреста”. Знову “композиція” і знову фігура набагато менша від громаддя тла. Тому не зупиняється око заклопотаного українця на постаті Бандери, не пробуджується бажання щось вдіяти з цим нерадісним світом, щоб став він на день ближчим до ідеалу багатої української України. Саме Бандера повинен нагадувати, що крім великих слів великої сили, повинна ще бути й національна дія. Але фігура Великого Націоналіста губиться серед громаддя скульптурної композиції, й людське око не спиняється, не пробуджує на підсвідомому рівні потрібного саме зараз карбу національної пам’яті. Той самий наслідок, що із пам’ятником Іванові Франкові… Третя біда центру Прикарпаття — воно чи не єдине місто, яке досі не має гідного пам’ятника Тарасові Шевченку. Є невелике погруддя, розташоване в міському парку.
Про тривалі суперечки щодо проекту та місця його втілення можна написати окремий роман. Я не скульптор, але хотів би бачити передовсім ПОСТАТЬ і НАГА- ДУВАННЯ. Нам зараз саме це потрібно. Кинути оком на виразну постать Шевченка і серед щоденних клопотів згадати: “Я Українець, треба бути кращим, бо нічого не зміниться саме!” Неподалік центру, на невеликій площі, встановлено класичний пам’ятник Адаму Міцкевичу. Чому б не встановити виразний, без відволікаючих деталей монумент Великому Пророкові й Генієві, яким є для українців Шевченко? Може, Бог почув побажання жителів Івано-Франківська, адже недавно місто одержало подарунок від родини всесвітньої слави скульптора Молодожанина — скульптуру молодого Тараса Шевченка. Вона невисока, приблизно як пам’ятник Адамові Міцкевичу. Місцева влада погодилася встановити пам’ятник у міському парку, мовляв, для центру міста він зама-
Пам’ятник Адамові Міцкевичу у Львові
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
