Читацьке віче · “Щодня нагадувати якомога більшій кількості українців про те, що вони українці”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
МОЗАЇКИ ВАЛЕНТИНА СОБЧУКА
Слово Просвіти, №19 за 2009 рік
Родина Ярошенків з гостями
Родина Ходаківських з гостями
Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ, м. Ірпінь Київської обл.
Журналіст Валентин Собчук з Ірпеня на Київщині має у творчому доробку кілька книжок поезії й прози. Він — лауреат літературної премії Антоновичів. Нещодавно вийшла друком нова збірка В. Собчука “І сміх, і гріх”. Старше покоління, читаючи невеличку повість “Рота №9”, пригадує власну службу в Радянській армії. Валентин Собчук розуміє, що в армії панували ті самі закони, що й у всьому радянському суспільстві, їх і успадкувала сучасна Україна. Він пише: “Вадимові надовго запам’яталися слова, які почув в електричці “Москва—Рязань”: “Наша страна — большая казарма…” І йому не раз доведеться в цьому переконатися. Контрастує з радянським суспільством побачене героєм повісті солдатом Вадимом Задорожним життя в Чехії. Валентин Собчук вбачає суспільний ідеал у Європі. Він пише про вітчизняних чиновників: “І гасають вони на дорогих “Хаммерах”, що на озброєнні американського війська, і якби продавалися танки — вони б возили свою гординю й на них. А ось у Європі ґрунту для гордині менше, бо злодіїв там не люблять, і можна побачити, як чиновники їздять на роботу велосипедами — ощадливі, тому й країни багаті”. В. Собчук уміє вихопити з потоку життя випадок і зробити з нього літературний твір. Новели, усмішки й фейлетони збірки “І сміх, і гріх” утворюють сатирично-гумористичну й водночас ліричну мозаїку нашого нелегкого сьогодення.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
