Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Потреба у відродженні християнської духовності, культури, освіти”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

УКРАЇНСЬКА ГРЕКО3КАТОЛИЦЬКА ГРОМАДСЬКІСТЬ ЗАКАРПАТТЯ ОБ’ЄДНАЛАСЯ

Слово Просвіти, №19 за 2011 рік

Володимир ПІПАШ, голова Закарпатського облоб’єднання “Просвіта” ім. Т. Шевченка Нещодавно у Народному Домі Товариства “Просвіта” в Ужгороді відбулася установча конференція Закарпатської греко-католицької спілки імені владики Івана Маргітича. Серед майже ста осіб, що приїхали із багатьох районів області були і духовні отці, і миряни. Яка ж причина того, що закарпатці у весняний суботній день, коли чимало господарських робіт, відклали все і за власний рахунок подалися до обласного центру? Справа в тому, що актуальною виявилася ідея об’єднання української греко-католицької громадськості області. Ось деякі причини, про які йшлося на конференції. Перша. Про те, що православ’я в Україні розколоте на три конфесії — відомо всім. Однак мало хто відає, що розколотою у нашій державі є і Греко-Католицька Церква. Бо окрім УГКЦ, функціонує ще й Мукачівська греко-католицька єпархія (МГКЦ). Статус “sui iuris” (“свого права”) МГКЦ, як тимчасовий, був ухвалений на початку дев’яностих років минулого століття, коли Закарпаття переживало спалах сепаратизму, організованого спецслужбами деяких іноземних держав. Однак чомусь ця “тимчасовість” аж занадто затягнулася. Більше того, в останні роки, у Ватикані, абсолютно не зрозуміло із чиєї подачі, МГКЦ чомусь навіть почали іменувати “Русинською греко-католицькою церквою”. Якщо ще кілька років тому на українських службах у закарпатських греко-католицьких храмах згадували першоієрарха УГКЦ, то зараз ні, бо, виявляється, священикам надійшли від єпископа Мілана Шашіка аж два циркуляри із забороною на таке. До речі, існування в одній державі двох греко-католицьких конфесій унеможливлює надання Греко-Католицькій Церкві в Україні, яка є найбільшою у світі за кількістю мирян, статусу патріархату (а такий мають у десятки разів менш численні греко-католицькі церкви). Друга. Якщо у всіх греко-католицьких церквах світу звертаються до Бога на зрозумілих національних мовах, адже право на це дав Другий Ватиканський собор, приміром, в УГКЦ літургії проводять українською мовою, грекокатолики Угорщини моляться угорською, Словаччини — словацькою, Румунії — румунською у Піттсбурзькій митрополії США — англійською тощо, і лише в одній греко-католицькій “конфесії” — Мукачівській єпархії всіляко не лише консервується, а й насаджується служба “мертвою”, незрозумілою церковно-слов’янською мовою. Кому це потрібно? В Ужгородській семінарії навчання йде виключно церковно-слов’янською. Тож не доводиться сумніватися, що лише цією мертвою мовою і зможуть служити молоді священики після закінчення навчання. Більше того, в останні роки, навіть духовним отцям тих храмів, у яких у 90-ті люди вибороли службу українською, керівництво єпархії “рекомендує” проводити ще одну — церковнослов’янською. До речі, про актуальність даного питання може засвідчити і таке. На конференції підійшла до мене учасниця — етнічна угорка, греко-католичка. Вона прагне, щоб служба була українською мовою. Чому так? Вона хоче, аби її діти залишалися греко-католиками. Однак ті не розуміють церковно-слов’янської. Тож кажуть, що, може, тоді їм треба ходити до римо-католицької церкви, бо там служба зрозумілою угорською мовою. Мати — проти! Бо, всі предки — греко-католики, це їхня прадідівська віра. Тому вона просить, аби службу Божу вели українською, яку її діти чудово розуміють. Третя. Потреба у відродженні християнської духовності, культури, освіти, науково-дослідна робота. Адже з боку деяких антиукраїнськи налаштованих “науковців” зі статусом духовних осіб тривають неодноразові спроби перекрутити історію церкви в Закарпатті, у т. ч. — катакомбного періоду, охаяти діяльність українців греко-католиків, зокрема подвижництво владики Івана Маргітича, котрий був не лише визначним церковним, а й громадським діячем, патріотом і борцем за Волю України. Дивовижно, але фінансуються такі “дослідження” єпархією. Перед схваленням установчих документів Спілки та обрання її керівних органів, доповідачі та виступаючі зазначали, що організація не збирається боротися проти когось, “приєднувати”, знімати чи призначати. Головна мета — бути почутими, вислуханими, через громадянське суспільство мати змогу висловити думку. Завданням Спілки, за статутом, є сприяння об’єднанню Мукачівської греко-католицької єпархії з Українською Греко-Католицькою Церквою, із перспективою перетворення останньої в Український Греко-Католицький Патріархат, популяризація української духовної культури, утвердження української мови під час Богослужінь, наукова, освітня, виховна робота, пропагування християнських цінностей, національних традицій, здорового способу життя. Учасники конференції затвердили Статут та обрали керівні органи організації. Очолили її двоє співголів: о. Василь Данилаш — декан Великоберезнянського деканату єпархії та Любомир Белей — директор НДІ україністики ім. М. Мольнара, доктор філологічних наук професор УжНУ. Управою керуватиме автор цих рядків. Напередодні конференції вийшло пробне число бюлетеня ініціативної групи зі створення спілки під промовистою назвою “Щоб усі були ОДНО”. Планується подальше його видання як квартальника. ної “УКРАГРОБУД” державна частка акцій не перевищує і половини (решта нібито належить Януковичу-молодшому, але перевірити таку інформацію поки що нікому не вдалося). Тож за цією розмовою про благо народу стирчать вуха власного збагачення. Розуміючи масштаби обкрадання держави, кримінальні справи проти опозиційних сил ніби насмішка. Цинічна навіть назва закону “Про державну підтримку сільського господарства України” №8053, який може взагалі привести до економічної ізоляції України, про що попередила Януковича Торгово-промислова Палата Сполучених Штатів Америки. Але абсурдна політика нашої держави на цьому не закінчується. Зараз знову активно пропагується ідея створення так званого “зернового пулу” між Росією Казахстаном і Україною. Що фактично зводиться до того, щоб дати можливість Росії розпоряджатись українським зерном, бо свого вони вже виробляють менше. Якраз для цієї справи “УКРАГ- РОБУД” підходить ідеально. Бо хто ж захоче за безцінь віддати росіянам зерно. Тож виробництво зерна в Україні — це велика політика, з якої стирчать вуха…

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин