Обговоримо? · “Як усе*таки в наш цинічний час зберегти інтелігентність і культурність, які аж ніяк не цінуються у пострадянському світі”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу
Сві то ва лі те ра ту ра в Ук ра ї ні: ахіл ле со ва п’ята чи да мок лів меч?
Слово Просвіти, №19 за 2012 рік
Дис ку сії нав ко ло но во го про ек ту прог ра ми з кур су “Сві то вої лі те ра ту ри” для 5—11 кла сів се ред ньої за галь но ос віт ньої шко ли (що роз гор ну ли ся на сай ті Мі ніс терс тва ос ві - ти і на у ки, в “Ос ві ті Ук ра ї ни”, “Дзер ка лі тиж ня”, в ін ших ви дан нях і на чис лен них фо ру - мах), до ве ли, нас кіль ки важ ли ву роль у су час ній шкіль ній ос ві ті ві діг рає цей пред мет. Сві то ва лі те ра ту ра за ли ша єть ся ос но вою для фор му ван ня уч нів сько го сві тог ля ду, ес те - тич них прі о ри те тів, фі ло соф ських за сад шко ля рів. Цей пред мет у се ред ній шко лі ви ко - нує фун кцію фі ло соф сько го кур су, який виз на чає цін ніс ні жит тє ві прі о ри те ти, на лаш то - вує на адек ват не сприй нят тя дій снос ті в її іс то рич но му роз вит ку. Лі те ра ту ра — один із різ но ви дів люд ської ді яль нос ті, який чи не най ближ чий до фі ло со фії, в чо му пе ре ко ну - ють пра ці і за ру біж них, і ук ра їн ських лі те ра ту роз нав ців (І. Фі зе ра, Д. На ли вай ка, Д. За - тон сько го то що).
Дмит ро ДРОЗ ДОВ СЬКИЙ, спів ро біт ник від ді лу сві то вої лі те - ра ту ри Інс ти ту ту лі те ра ту ри імені Т. Г. Шев чен ка, зас туп ник го лов - но го ре дак то ра жур на лу “Всес віт”
Мі ніс тер ські пра ців ни ки, які до лу чи ли ся до дис ку сій нав ко ло про ек ту но вої прог ра ми, по ві - дом ля ють у офі цій них ко мен та - рях (на сай ті Мі ніс терс тва ос ві ти і на у ки, мо ло ді та спор ту Ук ра ї - ни), що зат вер джен ня но вої прог ра ми зу мов ле но су то прак - тич ною пот ре бою об’єд на ти кіль - ка ва рі ан тів ста рих прог рам, які роз роб ля ли ся для 5—12 кла сів. Сьо год ні 12 кла су не іс нує. Про те пот ре ба в онов лен ні шкіль ної прог ра ми, зда єть ся, має і глиб шу при ро ду: во на пов’яза на з онов - лен ням са мої ре аль нос ті, змі на - ми в ес те тич ній чут тє вос ті, тран - сфор ма ці єю тих за сад (сві тог ляд - них, со ці аль них, ін фор ма цій них, іс то рич них), на яких три ма єть ся жит тя. Лю ди на змі ню єть ся в ча сі, і ра зом із тим щось у ній за ли ша - єть ся нез мін ним. Ба га то чо го у про ек ті но вої прог ра ми справ ді ви да єть ся слуш ним і вкрай пот - ріб ним. У но вій прог ра мі, заз на чає О. Ні ко лен ко, на яв ні “по до лан ня хиб ної тен ден ції пе ре не сен ня ви - шів сько го кур су лі те ра ту ри в шко лу”; “ре а лі за ція но вої струк - ту ри лі те ра тур ної ос ві ти”. До прог ра ми вве де но спе ці аль ну руб ри ку “Ук ра ї на і світ”, що “ак - цен тує ду хов ні прі о ри те ти Ук ра ї - ни”. Пред став ле но, “як Ук ра ї на знай шла ві доб ра жен ня в лі те ра - ту рі і як Ук ра ї на опа но ву ва ла сві - то ві здо бут ки (че рез пе рек ла ди, вза є мозв’яз ки лі те ра тур), курс сві то вої лі те ра ту ри ак ту а лі зує “знан ня ук ра їн ської та іно зем них мов” то що. Ра зом із тим, у но вій прог ра мі ба га то ас пек тів пот ре бу ють змін. Од ним із на ріж них пи тань ста ла на яв ність ва рі а тив ної час ти ни. Та ка скла до ва є в прог ра мі з лі те - ра ту ри Ро сії, у кра ї нах Єв ро пи, у США то що. Учи тель має пра во оби ра ти для вив чен ня в кла сі тек - сти су час ної лі те ра ту ри. За у ва жу, що пи тан ня про за лу чен ня тво рів су час но го лі те ра тур но го про це су зав жди на бу ва ло не чу ва ної по ле - міч нос ті. У та ких кра ї нах, як Фран ція, шкіль ний курс лі те ра - ту ри три ма єть ся ли ше на “пе ре ві - ре них ча сом” тво рах. Ді ти 5—9 кла сів ще не мо жуть адек ват но ви рі шу ва ти, що нас - прав ді є кра щим для них. І це не мен тор ський “пог ляд бать ків”, які все ви рі шу ють за сво їх ді тей, а ре аль наві ко ва особ ли вість,
пов’яза на з не дос тат нім жит тє - вим дос ві дом. За галь но ві до мо, що ді ти зде біль шо го люб лять со - лод ке і не люб лять, нап рик лад, вів сян ку. Але як що їм доз во ли ти їс ти тіль ки со ло до щі, то це при - зве де і до ді а бе ту, і до сто ма то ло - гіч них проб лем, і до проб лем зі шлун ком та під шлун ко вою… Такса мо і в ос віт ній прак ти ці: бе ру чи до ува ги прагнення су час ної мо - ло ді до “ран ньо го до рос лі шан - ня”, до чи тан ня ко рот ких тек - стів, до чи тан ня тек стів су час них і роз ва жаль них, усе од но пот ріб - но роз ро би ти прог ра му зі сві то вої лі те ра ту ри в та кий спо сіб, аби во - на від би ва ла сві тог ляд но вої мо - ло ді, да ва ла сво бо ду ви бо ру в чи - тан ні, але це має ро би ти ся не шля хом ви ки дан ня з прог ра ми тво рів, які на ле жать до сві то во го ка но ну і які ста ли ор га ніч ною час ти ною лі те ра тур ної ос ві ти Єв - ро пи, США, Ро сії то що. Ми жи ве мо в епо ху жах ли во - го праг ма тиз му, ко ли ін фор ма - цій ний прос тір (пе ре дов сім в Ук - ра ї ні) вит во рює но ву мо дель “ус - піш ної лю ди ни”: яка мо же до ся - га ти сво єї ме ти, ке ру ю чись си - лою, вда ю чись до інт риг, руй ну ю - чи жит тя ін ших. У на шо му ін - фор ма цій но му прос то рі іс нує ба - га то га ла су не віг ла сів. Про ці проб ле ми на шої куль ту ри не що - дав но в “Мис тець ко му Ар се на лі” го во ри ли Іван Дзю ба, Ок са на Пах льов ська та Лі на Кос тен ко, ата кож ін ші учас ни ки пре зен та ції книжки “Є по е ти для епох”. Ці “ри си до би” не спри я ють фор му ван ню ес те тич них сма ків, а про ду ку ють сус пільс тво фі ліс - те рів, які жи вуть од ним днем, які по во дять ся впев не но і на віть на - хаб но… зі сво єю іс то рі єю, з на ці ональ ни ми цін нос тя ми, зі сві то - вою куль ту рою. Хто вик ла дає все ред ній шко лі, доб ре знає, що су час ні по ко лін ня з іро ні єю сприй ма ють ті тек сти, в яких ідеть ся про “ви со кі цін нос ті”. І до та ких ін тер пре та цій їх ске ро - вує світ по той бік шкіль но го нав - чан ня. Бо як що ти по во ди ти меш - ся сьо год ні як ге рой ХІХ сто літ тя, то прос то ри зи ку єш пе рет во ри - ти ся на бі лу во ро ну. В цьо му є слуш ність: куль тур на по ве дін ка, влас ти ва ми ну ло му, не мо же пов - ніс тю від по ві да ти су час нос ті. Але чи оз на чає це, що сьо год ні курс сві то вої лі те ра ту ри має бу ду ва ти - ся на тек стах, які куль ти ву ють праг ма тизм, “фі ло со фію ци ніч - но го ро зу му”, прис то су ванс тво, аг ре сію? Фа хів ці зі сві то вої лі те - ра ту ри ви рі шу ють склад не пи - тан ня, як усе$ та ки в наш ци ніч - ний час збе рег ти ін те лі ген тність і куль тур ність, які аж ні як не ці ну - ють ся у пос тра дян сько му сві ті, де дов гі ро ки па ну ва ла до ба Ха ма, що до якої зас те рі гав Ме реж ков - ський. Як що ке ру ва ти ся ли ше ре аль - ніс тю, яку ство рю ють ін фор ма - цій ні за со би, то пред ме та, який би роз ви вав ес те тич не чут тя, при щеп лю вав доб ро ту, мо раль - ність, чуй ність, нам уза га лі не пот ріб но. Спро буй те зай ти в ін - тер нет на сай ти шкіль них ре фе - ра тів і за ка ча ти ре фе рат, не пот - ра пив ши на чис лен ні суп ро від ні сто рін ки, на яких куль ти ву єть ся ого ле ність ті ла, на яких — бруд ні пліт ки, скан да ли і та кі “га ря чі-но ви ни”, в яких “заш ка лює” гра - дус амо раль нос ті та ци ніз му. Ін - тер нет сьо год ні під штов хує лю - ди ну до ін фор ма цій но го бру ду, зму шує під гля да ти і ста ва ти шпи - гу ном, от ри му ю чи за до во лен ня від “пе ре ти ран ня” ін фос міт тя на фо ру мах і в ча тах. І що ка за ти про пси хі ку ді тей 13—16 ро ків, які, гу ля ю чи ін тер не том у по шу ках ін фор ма ції з пев но го пред ме та, зму ше ні ста ва ти жер тва ми “те ро - риз му ан ти ес те ти ки”. І в та ко мура зі тво ри Ґе те, Шил ле ра, Шек - спі ра, Дан те, Бай ро на, Ек зю пе рі чи Мар ке са, яки ми на пов не но курс сві то вої лі те ра ту ри, ство рю - ють аль тер на тив ну ре аль ність, в яку пот рап ля ють шко ля рі. Не пот ріб но бо я ти ся ро би ти су час ну прог ра му на кла сич них тво рах, не пот ріб но ро би ти її ра ди каль но-но вою, йду чи за ча сом. По діб ні кро ки мо жуть змі ни ти фі ло со фію по ко лінь у гір ший бік. Від хо дя чи від ро зу мін ня лі те ра ту ри як чо - гось пов чаль но го, ди дак тич но го, од но ви мір но го, не пот ріб но впа - да ти в ін шу край ність і ство рю ва - ти прог ра му ан ти іс то рич ною, спро ще ною, лег ко пе рет рав лю - ва ною. Які ін но ва ції в но во му про ек - ті прог ра ми вик ли ка ють спро - тив? Нап рик лад, ав то ри вва жа ють, що вось мик лас ни ки змо жуть лег - ко зро зу мі ти “Три то ва ри ші” Ре - мар ка і та кий склад ний на віть для до рос лих “Со ля ріс” Ст. Ле ма. А се мик лас ни ки — “Ба ла ду про про ку ре ний ва гон” О. Ко чет ко ва. Ґан джем-но во го про ек ту прог ра ми, як уже заз на ча ло ся у пре сі, є її не уз год же ність з ін ши - ми пред ме та ми, без яких ро зу - мін ня лі те ра тур них тво рів не - мож ли ве. Так, “Со ба че сер це” М. Бул га ко ва, а та кож по е зія Сріб ної до би (Бло ка, Ах ма то вої), фу ту рис тич ні вір ші Ма я ков сько - го те пер вив ча ти муть ся у дев’ято - му кла сі, а ось від по від ну іс то - рич ну епо ху вив ча ють на уро ках іс то рії знач но піз ні ше. Ана ло гіч - ний пе рі од з ук ра їн ської лі те ра ту - ри вив ча єть ся в пер шо му се мес -
трі 11 кла су. Но ва прог ра ма не уз - год жує, а роз’єд нує курс сві то вої лі те ра ту ри з прог ра мою па ра - лель но го кур су ук ра їн ської лі те - ра ту ри — най ближ чою пред мет - ною скла до вою ос віт ньої га лу зі “Мо ви і лі те ра ту ри”. У прог ра мі є ба га то тек стів ро сій ської лі те ра - ту ри, про те май же не має поль - ських, хо ча Поль ща має і Но бе - лів ських ла у ре а тів, і є пар тне - ром$ су сі дом Ук ра ї ни. Нев же тек - сти Іваш ке ви ча, Мі ло ша або Шим бор ської менш важ ли ві, ніж “Но чу ва ла хмар ка зо ло та” Прис - тав кі на й “Ба ла да про про ку ре - ний ва гон” Ко чет ко ва? За мість тво рів Ми хай ла Лер - мон то ва і Валь те ра Скот та до но - вої прог ра ми за лу чи ли та кі “не ди тя чі” тво ри, як “Ал хі мік” Ко е - льо для обов’яз ко во го чи тан ня і “Ве ро ні ка ви рі ши ла по мер ти” — для до дат ко во го. По вість Прис тав кі на “Но чу - ва ла хмар ка зо ло та” міс тить опи - си жит тя де пор то ва них че чен ців, і це нав ряд чи бла гот вор но впли - ва ти ме на пси хі ку шко ля рів: “Все оцепенело в нем, до самых кончиков рук и ног. Он даже не смог стоять, а опустился на траву, не сводя с Сашки расширенных от ужаса глаз. Сашка не стоял, он висел, нацепленный под мышками на острия забора, а из живота у него выпирал пучок желтой кукурузы с развевающимися на ветру метелками. Один початок, его половинка, был засунут в рот и торчал наружу толстым концом, делая выражение лица у Сашки ужасно дурашливым, даже глупым. Колька продолжал сидеть. Странная отрешенность владела им. Он будто не был самим собой, но все при этом помнил и видел. Он видел, например, как стая ворон стережет его движения, рассевшись на дереве; как рядом купаются в пыли верткие серые воробьи, а из<за забора вдруг выскочила дурная курица, напуганная одичавшей от голода кошкой”. Вза га лі не зро зу мі ло, для чо го в ук рай на си че ній прог - ра мі по да ва ти тек сти про че чен - ську де пор та цію? На то мість поз - бав ля ти ся “Ма лень ко го Прин ца” або “Ма уг лі”. Зда єть ся, що, на пов нив ши прог ра му зі сві то вої лі те ра ту рису час ни ми тво ра ми, ми зро би мо її лег кою для сприй нят тя шко ля - ра ми, во ни от ри му ва ти муть ес те - тич не за до во лен ня, чи та ю чи про “свій час”, “сво їх ге ро їв”, чи та ю - чи про тво ри, які ста ли пред ме - том об го во рень в ін тер не ті. Мож - ли во, та кий під хід розв’яже ба га - то проб лем? Осу час нен ня прог ра ми має свій сенс. Але за кіль кох умов. Тво ри з кла сич но го сві то во го ка -
но ну прой шли пе ре вір ку ча сом. Шек спір, Сер ван тес, Ґе те це ті ав то ри, на твор чос ті яких три ма - єть ся сві то ва куль ту ра, пе ре бу ва - ю чи в різ них зв’яз ках — ком пле - мен тар них, ан та го ніс тич них, па - ро дій них. Та кі ав то ри, як Мар кес, Зюс - кінд, Льйо са, Ле Кле зіо, Єро фє єв — блис ку чі по ці но ву ва чі сві то вої лі те ра ту ри, які мо жуть доз во ли ти со бі гру, бо за ці єю грою — ве ли - чез ний куль ту ро ло гіч ний шар. А куль ту ра — це ба га то ша ро вий ви - мір, який іс нує в пос тій ній ар хе о - ло гії знан ня, до якої має бу ти го - то ве кож не но ве по ко лін ня. Ле ся Ук ра їн ка, Мак сим Риль ський звер та ли ся у сво їх мо дер ніст - ських шу кан нях до ан тич ної кла - си ки, тво ри Шев чен ка міс тять по туж ний біб лій ний код. Кла си ка не по вин на сприй - ма ти ся як щось об тяж ли ве, і тут ба га то за ле жить від учи те ля сві - то вої лі те ра ту ри, який має за ці - ка ви ти уч нів, не пе рет во рю ю чи вив чен ня кла си ки на щось спро - ще не, спот во ре не, фі ліс тер ське. Проб ле ми, по ру ше ні в “Ро мео і Джу льєт ті” чи “Фа ус ті”, ак ту аль - ні для сьо го ден ня. І ці тек сти вже не пот ре бу ють за хис ту, во ни пе - ре ві ре ні ча сом. Як пе ре ко ну ва лив ко мен та рях де я кі мі ніс тер ські фа хів ці, “Фа уст” не га тив но впли - ває на мо лодь. Та кі твер джен ня на ду ма ні, ос кіль ки ху дож ній твір — це уяв ний прос тір, він не має пря мо го впли ву на сві до мість, тай учи тель до по мо же адек ват но роз ста ви ти ак цен ти. Го во ри ти про амо раль ний вплив “Фа ус та” на ук ра їн ську мо лодь аб сур дно, зок ре ма й бе ру чи до ува ги ін ші тво ри но вої прог ра ми, які міс тять сце ни над жор сто кос ті. Як що ж пі ти за схе мою най - мен шо го спро ти ву і по да ти су - час ні тек сти за мість кла сич них, то яки ми ж бу дуть на ші нас туп ні по ко лін ня? Чи мо же су час на лю - ди на вва жа ти ся ос ві че ною, нема ю чи уяв лен ня про “Гам ле та” Шек спі ра? Са ме з Ре не сан су, з Но во го ча су бе ре по ча ток су час не люд ське мис лен ня, зак ріп ле не вро ман тиз мі. Но ва прог ра ма по - вин на бу ти справ ді ре во лю цій - ною, аби ві дій ти від ве ли чез но го за ха ра щен ня кур су “Сві то вої лі - те ра ту ри” дріб ни ми фак та ми, склад ни ми те о ре тич ни ми схе ма - ми, на то мість біль ше ча су при ді - лив ши без по се ред ньо тек сту аль - но му ана лі зу. Су час на прог ра ма з ук ра їн - ської лі те ра ту ри в стар ших кла сах (9—11) не вит ри мує жод ної кри - ти ки. Ді ти в 11 кла сі пе ре на си че - ні не ли ше тек ста ми, а й ве ли чез - ною кіль кіс тю склад них те о ре - тич них над бу дов, які ча сом су пе - ре чать ус та ле ним пог ля дам на при ро ду лі те ра тур них те чій, нап - ря мів і сти лів. Ін ко ли спро ба по - яс ни ти при ро ду імп ре сі о ніз му чи екс пре сі о ніз му (в 10 кла сі) ав то - ра ми під руч ни ків зна хо дить якусь нас тіль ки “аван гар дну” фор му, що нав ряд чи ре аль но дасть мож ли вість уч ням зро зу мі - ти суть яви ща. Без пе реч но, те чії й сти лі — неп рос те зав дан ня, але склад ність у вик ла дан ні та ких теоре тич но$ лі те ра ту роз нав чих
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
