Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» “Книжки мають впливати на суспільство”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

ВВаассиилльь ККЛЛІІЧЧААКК:: «Друковане слово віддячить сторицею»

Слово Просвіти, №19 за 2013 рік

Василь Йосипович Клічак — людина надзвичайно чутлива до слова. На& родного. Літературного. Це засвідчують і його високохудожні збірки поезій (“Дощовий годинник”, “Пелена”), і невтомна праця на посаді директора Ви& давничого центру “Просвіта”. І в своїй літературній творчості, й у видавничих буднях В. Клічак не буває байдужим, глухим до нерва життя, до голосу зем& лі української. Усе це дає гідні результати. Про& дукція, яку видає ВЦ “Просвіта”, є пе& реможцем книжкових і літературних конкурсів, форумів, володарем гран& прі та інших найвищих відзнак. Автори ВЦ — лауреати найпрестижніших пре& мій, зокрема й Шевченківської. А сам В. Клічак — лауреат премій імені Д. Нитченка, Т. Мельничука, О. Гірни& ка, М. Черемшини та І. Огієнка. А ще мій співрозмовник — член Централь& ного правління ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, доцент кафедри видавни& чої справи та редагування Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, заслужений журналіст України. — Василю Йосиповичу, Ви — незмінний керівник Видавничого центру ВУТ “Просвіта” з моменту його створення. Незабаром Вашій колисці просвітянської книжки виповниться 20 років. Яким був цей шлях видавництва? — Нелегким, тернистим, цікавим і неповторним. Якщо охарактеризувати його з наукових позицій, то Видавничий центр “Просвіта” — це соціально-комунікаційний інститут. Наші видання реалізують статутні завдання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, тобто намагаються впливати на формування суспільної думки, на відстоювання та утвердження державної української мови, поширення знань з української історії, освіти, культури, утвердження національної ідеї, національної ідентичності. Адже Товариство “Просвіта”, яке в особі своїх членів (і не тільки тих суб’єктів, які формально належать до цієї громадської організації, а й тих, хто просто симпатизує цьому товариству), поділяє його погляди й завдання, а таких є набагато більше у суспільстві, аніж самих просвітян, відповідно до ознак масового спілкування, є духовно-інтелектуальною єдністю тих, хто спілкується. — Із-поміж літератури, що побачила світ у Вашому видавничому центрі, є якісь особливі для Вас книжки. Розкажіть про них. — У багатьох книжках є часточка моєї душі. Кажу це щиро. Думаю, що й їхні автори це потвердять. Серед наших досягнень книжки, удостоєні найвищої нагороди — Шевченківської премії. Це збірка поезій “Слуга півонії” Миколи Воробйова, публіцистичні книги незабутнього Анатолія Погрібного. Національної премії імені Лесі Українки удостоєний дитячий письменник Євген Білоусов за книжку “Тарасове перо”. Всеукраїнською премією імені Івана Огієнка відзначений поет Віктор Грабовський за книжку “Любов сама врівноважує долю. Кароль Войтила у молитві й поезії”. На Всеукраїнських книжкових форумах, рейтингових акціях відзначені наші видання “Іван Мазепа в сарматсько-роксоланському вимірі високого бароко” (В. Радишевський, В. Свербигуз), книжка поезій “Папороть” (В. Герасим’юк). Схвальну оцінку в пресі дістали такі видання: М. Наєнко “Художня література України. Від міфів до модерної реальності”; М. Жулинський “Він знав, “як много важить слово” (статті про І. Франка)”; “Крути. Січень 1918 року” (упорядник Я. Гаврилюк). Ошатно видано перший том антології французької любовної лірики “Сад божественних поезій” у перекладах Всеволода Ткаченка. Особливої уваги заслуговує “Декамерон” Джованні Боккаччо у перекладі Миколи Лукаша (підготував до друку Леонід Череватенко). Це видання відрізняється від того радянського (1964, “Дніпро”), адже подається нередагований текст геніального перекладача, знайдений в архівах. Окремо хочу визернити з нашого доробку “Словник української мови” на 165 тисяч слів, що побачив світ минулого року. Це академічне видання. Ми працювали над ним спільно з Інститутом української мови НАН України сім років. Керівники проекту В. Німчук, П. Гриценко, П. Мовчан, В. Клічак. Науковий редактор В. Жайворонок. Сьогодні це найкращий словник тлумачного типу. У передмові зазначається: “Цей однотомний тлумачний словник є довідником з лексики та фразеології сучасної української мови, який поєднує наукову точність з чіткою, зручною для користувача формою викладу. Він відбиває ті зміни, які відбулися в лексичному складі української мови на порозі нового тисячоліття, зокрема включає мовні одиниці, які ввійшли в українську літературну мову протягом останнього часу”. — З чим іде до читача Видавничий центр “Просвіта” цього і наступного року? — Наступний рік — особливий. Ювілейний. 200-річчя Тараса Шевченка. Майже щороку ми випускали “Кобзар”. У різних видавничих форматах, різному макетуванні, художньому оформленні. Загальна кількість — до мільйона примірників. Звичайно, плануємо якимось виданням пошанувати Тараса Григоровича. Працюємо далі над згаданим вище Словником, вносимо деякі виправлення, побажання лексикографів, небайдужих читачів. Плануємо його перевидати. — Якими принципами керується в роботі Видавничий центр? Які критерії у видавничій діяльності важать для Вас найбільше? — Принцип має бути насамперед високопрофесійний. Усвідомлюю надто велику відповідальність, яку беремо на себе, випускаючи те чи те видання. Адже книжки мають впливати на суспільство. Цього прагнемо. Одними гаслами, постійним нагадуванням про наші історичні поразки, невдачі ми читача не прихилимо до себе. Основним пріоритетом у своїй видавничій діяльності вважаємо те, що кожна книжка має збагачувати людську душу добрим, художньо вивершеним текстом, дарувати кожній людині віру у власні сили, у силу рідного слова, яке здатне своєю енергією збадьорити кожного та об’єднати всю націю. Хто просто читає українську книжку, той уже не цурається нашого слова, а воно віддячить йому сторицею. Вів розмову Юрій ПРИГОРНИЦЬКИЙ на Стежині Грінченка біля ріки Білої. По обидва боки Стежини пишно розквітло різ" нотрав’я. Тому на галявині під Білою Скелею, де розташувався святковий табір, віднайшли й лікарські рослини (кульбабу, лопух, кропи" ву, подорожник тощо), розповіли про їхнє використання. Сплели віночки з розквітлих квітів і назвали їх. А скільки загадок і прис" лів’їв згадали з народного джерела, що їх зібрав Борис Грінченко! Наприклад, “Зоря" зірниця, красна дівиця, по небу гуляла, пла" кала"ридала, місяць бачив — не підняв, сон" це встало і забрало” (роса). “Загородив дід хлівець для п’ятьох овець” (рукавиця); “Коли сонечко пригріє, то й трава зазеленіє”, “Сон" це встане, то й ранок настане”, “Без води ні каші, ні борщу не звариш”… Та вже час і до забав: кожен колектив приготував і навчив своїх однолітків старо" винних українських дитячих ігор, забавлянок — алчевці запропонували Великодню гру “Найспритніший”, Великодню пісню"гру “Де" рево — клен"дерево”; врубівці поділилися грою “Горю, горю"дуб”, а олексіївці всіх захо" пили українською народною грою “Король”. Учасники свята отримали нагороди та подарунки від колективу музею Б. Д. Грін" ченка, обласного об’єднання “Просвіта” й української книгарні “Східна Брама” в Луган" ську (директор"упорядник книгарні, просві" тянин Дмитро Снєгирьов). Найвищу нагоро" ду Центрального Правління Всеукраїнського товариства “Просвіта” — медаль “Будівни" чий України” — вручили активній просвітян" ці, подвижниці українського слова в Лутугин" ському районі Ніні Григорівні Перевертнюк. Етнографічним святом “Стежина Грін" ченка” для дітей розпочалася низка заходів у рік Грінченка на Луганщині. Творче ставлен" ня юних українців Луганщини та їхніх учите" лів"наставників до підготовки й участі в цьо" му святковому дійстві засвідчило, що стежи" ною Грінченка захочуть пройти і в наступні роки нові шанувальники його творчості. А значить, започаткованому святу — жити. Сподіватимемося, що добре насіння Грін" ченкового вчення даватиме гарні плоди. Прес-центр Луганського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин