Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» “Книжки мають впливати на суспільство”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

Ім’я Грінченка бережімо!

Слово Просвіти, №19 за 2013 рік

7 травня у музеї Бориса Грінченка, що в с. Олексіївка на Луганщині, пра& цівники закладу і Луганська обласна “Просвіта” провели фольклорне дитяче свято “Стежиною Грінченка”, присвячене 103&й річниці пам’яті видатного ді& яча української культури (серце великого сина України перестало битися 6 травня 1910 року на далекій італійській землі, де він лікувався, змучений стражданнями, тяжкою працею і хворобою). Завітали до Олексіївки учні й учителі Ал" чевської гімназії імені Христини Алчевської, Білівської гімназії імені Миколи Руденка та Врубівської загальноосвітньої школи Луту" гинського району (тут свого часу вчителював Богдан Пастух — почесний голова обласного просвітянського об’єднання, дослідник життя і творчості Бориса Грінченка, а потім і лауреат Грінченківської премії) й Олексіївської гімназії імені Б. Д. Грінченка Перевальського району. До пам’ятника Грінченкові, який зустрів усіх на подвір’ї музею і початкової школи, лягли квіти дитячої пошани, а Дмитро Рома" шов, онук Богдана Пастуха (Врубівська шко" ла) прочитав вірш"настанову “Ім’я Грінченка бережіть!”, написаний його дідусем. Приві" тав своїми поетичними рядками учасників свята і вчитель Алчевської гімназії, знаний на Луганщині просвітянин Юрій Іванович Пав" ленко. Більшість школярів прибули сюди впер" ше, але вже підготовлені до сприйняття екс" курсійної розповіді завідувача музею пані Надії Павленко про невтомного працелюба і його безцінну спадщину. Вдала експозиція головної зали музею привабила цікавими зібраннями сімейних світлин, виданих книг Бориса Грінченка за його життя, художніми картинами, де вчитель Грінченко у колі дітей, їхніх батьків"селян. Окрема експозиційна частина присвячена його громадській робо" ті, коли він очолював Київську, Чернігівську “Просвіту”, товариським стосункам із М. Ко" цюбинським, Лесею Українкою, І. Франком. Аж ось усі присутні потрапили в імітова" ний клас, де стоять парти, класна дошка, учительський стіл, і мали можливість позна" йомитися із підручниками, що складав Б. Д. Грінченко українською мовою для своїх уч" нів, написати хоча б кілька слів у зошитах ручками з перами, якими користувалися школярі наприкінці ХІХ—на початку ХХ сто" ліття. Тут відбувся і творчий поетично"пісен" ний звіт учнів, присвячений пам’яті Вартово" го слова. Гімназія імені Христини Алчевської надала слово своїм юним поетам: Юрій Ар" сенюк прочитав власний твір “Хитрі козаки”, Владислав Коренюгін — “Як Грінченко пров" чив пана”; музей отримав від алчевців іще й п’єси на поетичні казки Б. Грінченка, написа" ні під керівництвом їхнього вчителя"настав" ника Ю.І. Павленка. Співочий гурт учнів Вру" бівської школи виконав пісню “Ой у лузі чер" вона калина”. Пісенним перегуком був вис" туп дівчаток Білівської гімназії ім. Миколи Ру" денка Каріни Коваленко та Аліни Джупінас, які заспівали українську народну пісню “Ді" воча коса”. Один із Грінченкових “Весняних сонетів” прочитала учениця цієї гімназії Ка" терина Гуцева, Алевтина Глущенко з Олексі" ївської гімназії імені Б. Д. Грінченка прочита" ла його твір “Марусі Вітровій”, а вокальний ансамбль виконав українську народну пісню “В кінці греблі шумлять верби”, яку викорис" тав письменник у своїй поемі “Зрада”. Далі свято тривало на свіжому повітрі —

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин