Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Чого від них чекати? Обговорять? Поговорять? Роз’їдуться?” Погляд 2 · с. 2сторінка оригіналу ↗

Фантоми об’єднання

Слово Просвіти, №19 за 2013 рік

Петро АНТОНЕНКО Фото автора Парламентська опозиція Почнімо з парламентської опозиції, яка на недавніх виборах отримала підтримку більшості виборців країни, якщо говорити про пропорційну складову виборів, а саме вона, а не куплена-продана мажоритарка, відбиває істинні настрої електорату. Є певна смислова колізія з терміном “Об’єднана опозиція”. “Об’єднаною” ця опозиційна колона назвалася у виборчу кампанію, аби підкреслити свою вагомість і запросити інші демократичні партії вливатися в неї. Згідно з оновленим виборчим законом, ліквідували блоки партій. Тож треба було йти на вибори від певної партії. Обрали найпотужнішу — “Батьківщину”. Інші партії просто задекларували свою участь у цьому об’єднанні, підписавши меморандум і угоду про спільну участь у виборах і роботу в парламенті. Це: “Батьківщина” ( лідер — Ю.Тимошенко), “Фронт змін” (А. Яценюк), “Громадянська позиція” (А. Гриценко), “За Україну” (В. Кириленко), Народний рух України (Б. Тарасюк), партія “Реформи і Порядок” (С. Соболєв), “Народна Самооборона” (партія Ю. Луценка). Отже, саме від цих семи партій виборці чекали об’єднання в єдину політичну силу. Таку вимогу поставила перед партіями й ув’язнена лідер опозиції Юлія Тимошенко. Цього вимагав і гіркий п’ятирічний досвід чвар за помаранчевої влади. Але вірогідність об’єднання тих семи партій в одну нульова! Деякі з них і далі волітимуть залишатися в статусі “самостійних”, цебто диванних і віртуальних, деякі підуть (чи задекларують, що підуть) на об’єднання в інших конфігураціях, яких вимальовується немало. Марно виборцям апелювати і до передвиборних декларацій та обіцянок. На попередніх парламентських виборах, на які йшли і блоки партій, балотувався виборчий Блок “НУ—НС” (“Наша Україна—Народна Самооборона”). Не зайве нагадати ці 9 партій: це Народний Союз “Наша Україна”, “Вперед, Україно!”, Народний рух України, Українська народна партія, Українська республіканська партія “Собор” , Партія Християнсько-Демократичний Союз, Європейська партія України, Громадянська партія “ПОРА”, Партія захисників Віт чизни. Вони не просто пообіцяли об’єднання після виборів в одну. Була офіційна ухвала — спершу з’їздами всіх 9-ти партій, потім об’єднавчим з’їздом усіх партій блоку. Та про обіцянку об’єднатися забули відразу після виборів. Потоптаний “Союз патріотичних сил” У парламент пройшли нові політичні сили, багато старих національно-демократичних сил спіткало фіаско. Уже у виборчу кампанію було очевидно, що демократичне поле не вичерпується трьома колонами, що йшли в Раду, партіями “Батьківщина” (з представництвом згаданих інших), “Свобода” і УДАР. Була потреба в потужній виборчій колоні, яка представляла б мільйони виборців. У пресі не раз наголошувалося на цьому. Скажімо, політична сила, створена на базі партій “Наша Україна”, Українська народна партія, за участю КУН (Конгресу українських націоналістів). Очікувалося, що більша і структурованіша частина колишнього Народного руху — УНП і партія Майдану “Наша Україна” мали б пройти в парламент. Натомість — повний провал, менше півтора відсотка голосів. У “Нашій Україні” трапився розкол на кшталт розколу Руху 1999 року, тільки в фарсовому варіанті. Партія після поразки Ющенка на президентських виборах швидко деградувала, нічим не завершилося і її задеклароване восени 2010 року оновлення. А вже цього року настав фінал з обопільним поливанням брудом. Розкол пішов по лінії: Віктор Ющенко, почесний голова партії, Сергій Бондарчук, юридично голова партії, голова її Політради, якого у керівництво “НУ” восени 2010-го привів Ющенко. Дійшло до того, що Бондарчук разом із представниками обласних організацій “Нашої України” провів з’їзд “НУ”, на якому ухвалили рішення… про “розпуск партії”. Натомість Політрада, більшість у якій за Ющенком, призначила на другу половину травня партійний з’їзд. Що далі? Судитися щодо того, існує партія чи розпущена? Інша ситуація в УНП. Тут начебто завершується процес об’єднання з Народним рухом України. Правда, уже не вперше. У НРУ вже встигли на з’їзді замінити Тарасюка на справжнього рухівця Куйбіду. В УНП шукають заміну Костенку. Але річ не в персоналіях, а в тому, що при об’єднанні неминуче виникне запитання: а чому, власне, доводиться об’єднувати розколотий Рух? Що було на початку 1999 року — “весна оновлення”, як заявили ті, хто пішов проти Чорновола, чи “приватизація партії”, як заявив він сам? Хоч би як там було, а навіть більша частина колишнього Руху, що оформилася в УНП, за ці 14 років програла всі 7(!) загальнонаціональних виборів — 4 парламентських і 3 президентських. Або гучно програвали, або не йшли на вибори зовсім, чи в кращому разі, окремі представники партії “пролазили” в Раду на хребті якихось виборчих блоків. Чи ж буде зроблено такий чесний аналіз? Його так і не зробили 2009-го, на 20-річчя Руху і 10-річчя його розколу. Як же рухатися далі? Конфігурації об’єднання Між тим, попри нездатність об’єднати бодай дві партії, заяв і прожектів об’єднання вистачає. В УНП один із її нинішніх лідерів Валерій Асадчев, очевидно ж, від імені партії, недавно кинув заклик до такого об’єднання демократичних партій. В НРУ теж повели мову не лише про об’єднання Наш демократичний політикум час від часу охоплює (принаймні так здається) невтримний потяг до об’єднання. Саме це слово наполегливо повторюють як заклинання, як мантру. Причини та безпосередні приводи для об’єднання найблагородніші: об’єднаймося на вибори в парламент, на президентські вибори, на вибори мера Василькова, Жмеринки, Глухова і т. ін. Нарешті, просто об’єднаймося, бо в єдності сила. Абсолютно правильні слова! Але варто пильніше придивитися до чергових об’єднавчих потуг, задекларованих на цю весну і літо, на суб’єктів цього процесу, де вже вималювалися професійні багаторічні “об’єднувачі”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин