Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
XIV Міжнародний мовний · “Ми віримо в завтрашній день України, бо віримо у вас”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

Ви — завтрашній день України Одна з важливих складових

Слово Просвіти, №19 за 2014 рік

Незабаром виповниться двадцять років із того дня, коли Міністерство юстиції зареєструвало Міжнародний благодійний фонд “Ліга українських меценатів”. Відтоді чимало змінилося. Вже немає на цьому світі меценатів: Петра Яцика, Ераста Гуцуляка й Марії Фішер-Слиж, Станлі Пітерсона (Богдана Патика) із Канади, Мар’яна Коця зі США, Володимира Кашицького з Польщі, Володимира Кравченка й Івана Кікти з України. Скінчився їхній земний шлях, але лишилася пам’ять про їхні добрі діяння. Володимир ЗАГОРІЙ, президент Ліги українських меценатів Такого дня, вийшовши на сцену театру і дивлячись у залу на розумні обличчя переможців і призерів цього світлого конкурсу, мені хочеться почати зі слів подяки. Подяки батькам — за розумних і талановитих дітей. Подяки вчителям — за їхню подвижницьку працю, бо ж у перемозі школярів є їхня велика заслуга. Подяки всім тим благодійникам, які охоче жертвували кошти на наш конкурс, бо розуміють значення цих дорогоцінних інвестицій в юний український інтелект — у майбутнє України. І, звичайно ж, разом із привітаннями переможцям і призерам хочу долучити і слова подяки їм. Подяки за те, що добре розуміють свій громадянський обов’язок — не просто вчитися, а виховувати й формувати в собі свідомого, переконаного, освіченого громадянина Української держави. Цей конкурс — це щось більше, аніж просто конкурс чи чергова олімпіада. Це не просто тестування на знання державної мови. Це одна з форм тієї складної націєтворчої роботи, яка є актуальним завданням не тільки української влади, а й усього українського суспільства. Ніщо не існує в цьому світі розокремлено і незалежно од усього іншого. На моє глибоке переконання, ситуація, яку ми маємо в Криму та сході України, не останньою чергою спричинена і тим, що не всі, особливо інтелектуальна еліта цих регіонів, читали багато розумних книг з економіки, з історії, з нашої історії. І тим, що ані влада, ані наші громадсько-патріотичні організації не вели національно-виховної діяльності. Зрештою, цього дня мені найменше хочеться виголошувати тут якісь промови. На все своє середовище і свій час. Це — клопіт дорослих. Мені ж, за цим святковим сценарієм, належить ще сказати, звертаючись до юних: “Ми не тільки чекаємо від вас багато, щоб ви стали, на нашу радість, значно успішнішими, освіченішими за нас”. Такі закони нормального розвитку суспільства, в якому діти повинні йти далі за батьків. І тоді батьки мають душевну втіху і сатисфакцію за всі можливі негаразди їхнього життя. Ми віримо в завтрашній день України, бо віримо у вас! І щасти ж вам, Боже, на вашій дорозі і на всіх інших життєвих дорогах! Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ, виконавчий директор Ліги українських меценатів Це були “перші хоробрі”, які починали Лігу. В кожного з них була серйозна біографія філантропа. Мені б довелося довго тут їх викладати. Досить сказати, що завдяки пожертвам меценатів народилися і їхнім коштом існують такі широковідомі науково-освітні заклади, як Український дослідний інститут Гарвардського університету, Канадський інститут українських студій при Альбертському університеті. Завдяки цьому було реалізовано домежно важливий тоді проект Енциклопедії українознавства, що ним опікувався з групою однодумців Володимир Кубійович. У Північній Америці добре знані Освітня фундація Петра Яцика, Фундація імені Івана Багряного, Фундація Антоновичів, Фундація Воскобійників, Фундація Юрія Чопівського, Канадсько-українська мистецька фундація, Фундація Костянтина Темертея — активні дійові особи українського наукового, освітнього й культурномистецького життя у діаспорі. В Австралії добре знана діяльність тамтешньої Фундації українських студій, яка опікується важливими освітніми й культурними проектами тамтешніх наших земляків. До речі, і в США, і в Канаді на законодавчому рівні заохочується філантропія. Скажімо, коли Петро Яцик дав пожертву в сумі один мільйон на заснування досліджень з історії України в КІУС при Альбертському університеті, то податок він платив лише з половини цієї суми (її він виокремлював зі свого прибутку). А провінційний уряд Альберти додав од себе до Яцикового мільйона два мільйони доларів. Це промовисте свідчення співпраці мецената й держави на освітній ниві. Очевидно, й у нас колись буде ухвалено закон про меценатство, що заохочуватиме людей до благодійництва, співпрацюватиме у цьому з ними. І тоді спалахи добротворення спостерігатимуться не тільки під час кожних виборів, коли претенденти в депутати всіх рівнів прагнуть показати себе ангелами і раптом кидаються творити (звичайно ж, для творення собі відповідного іміджу) добрі справи. Наш конкурс — не під “вибори”. Тут — зовсім інша мотивація і мета. Мене часто запитують: “А що, Загорій балотуватиметься до Верховної Ради?” Мовляв, чому він виділяє стільки коштів для проведення конкурсу? А він, до речі, основний меценат марафону ось уже впродовж десяти років. Деколи це просто в голову не вкладається: чоловік фінансує справу, не маючи суто практичних намірів. У нього є тільки стратегічні, державні міркування, що випливають із потреби зміцнити й піднести соціальний статус державної мови. А це теж зміцнення нашої держави. Бо державна мова — одна з її важливих складових.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин