Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
XIV Міжнародний мовний · “Мова, як і Церква, школа, — духовні стовпи будь% якої держави”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

Є надія на порозуміння

Слово Просвіти, №19 за 2014 рік

Це перший за останні чотири роки конкурс, який завершується в умовах детабачникізації (визначення М. Слабошпицького) не тільки нашої освіти, а й усього духовного життя. Бо це справді благовісні переміни не тільки для нашої конкурсної справи. Вірю, що це — точка відліку нашого руху в принципово іншому напрямі. Саме в тому, який потрібен для України й для української справи. Михайло ВАТУЛЯК, віце-президент Ліги українських меценатів Табачник не випадково нищив наш конкурс. Він нищив усе українське, усе патріотичне. А оскільки наш мовний марафон — своєрідна маніфестація українства, це, по суті своїй, перманентна націєтворча акція. Табачник одразу ж нюхом своїм уловив цю особливість. І чи не від першого дня в міністерському кріслі оголосив нам війну. І ось чим усе це скінчилося — наша справа не загинула, навпаки — вона торжествує, а Табачник перебуває у глибокому політичному нокауті. Навряд чи Добкін допоможе йому повернутися на сцену. Звичайно, багато було тривог, коли вперше почалися перипетії з конкурсом імені П. Яцика. Були сигнали педагогів із місць: там наказано не просто гальмувати мовний турнір — наказ був не проводити. Свою повну індиферентність до нього почали демонструвати владці різних рівнів. І сам міністр у своїх інтерв’ю категорично відхрещувався від того, що доти спільними зусиллями робили освітянське відомство та Ліга українських меценатів, показуючи приклад успішної співпраці державної інституції та громадськості. Надто помітною і вже справді брендовою була наша справа, тому її не так легко було похоронити. Ось саме цього і не врахували Табачник зі своєю ко- Олександр ОГОРОДНІЙЧУК, Генеральний директор ПрАТ “Ексімед”, кандидат хімічних наук Чому я зголосився брати участь у підтримці конкурсу ім. П. Яцика? Маємо незалежну державу, а мова — один із найважливіших атрибутів державності. У цьому Любомир БІЛИК, директор Чортківського медичного коледжу Не знаю, чи знайдеться з-поміж нормальних українських людей хоч один, хто не погодиться зі мною: ціни немає такому проекту. Особливо сьогодні, коли маємо такі прикрі аномалії в реальному стані державної мови в Українській державі. А також — беручи до уваги просто вкрай мандою. І ще не врахували того, що питання мови для нас, українців, одне з найболючіших. Тут нам відступати нікуди. Все це й зумовило нашу перемогу, зробило її цілком закономірною. Гадаю, що найбільшою для нас перевагою у протистоянні з табачниками стало те, що ми не були самі. Від перших кроків реалізації нашого проекту ми закликали патріотичну громадськість разом узяти на плечі цю справу. І нас готовно підтримали. Довкола конкурсу зібрався великий громадський актив. Тут і авторитетна опікунська рада, до якої ввійшли самі меценати, відомі громадські діячі, вчені, письменники. Бачимо там академіків Василя Кременя, Ярослава Яцкова, Миколу Жулинського, голову ВУТ “Просвіта” Павла Мовчана, голову Національної спілки письменників України Віктора Баранова, редактора “Літературної України” Сергія Козака і редактора “Слова Просвіти” Любов Голоту. А очолює опікунську раду президент Ліги українських меценатів Володимир Загорій. Фармацевтична фірма “Дарниця”, де він є головою наглядової ради, найбільше зробила для того, щоб цей конкурс відбувався. За чотирнадцять турнірів “Дарниця” дала вже понад два з половиною мільйони гривень. Національний виробник підтримує національний проект. І це справді символічно. Такий багатообіцяючий альянс ще раз наочно показує нам шлях до успіху української справи: тільки поєднання цих двох обставин дає такі добрі перспективи утвердження українських цінностей, як це бачимо на прикладі нашого конкурсу. Великого значення надаємо мий наглядовій раді мовного турніру. Її очолює відомий мовознавець, народний депутат Ірина Фаріон. Туди входять педагоги, журналісти, письменники. Всі вони вболівають за долю конкурсу в умовах непростої нашої політичної та мовної реальності. Всі ті проблеми, які виникають у конкурсі (рецидиви корупції, всі організаційні моменти, фінанси, випадки саботажу конкурсу) — прерогатива наглядової ради, яка багато зробила для того, щоб наш проект утверджувався і мав ту прозорість, якою він відзначається. І, нарешті, журі конкурсу. Його своєрідна “візитка” — голова Павло Гриценко, директор Інституту української мови імені О. Потебні. Це той рівень, про який ми могли тільки мріяти. Коли на дипломі переможця чи призера мовного марафону стоїть ім’я такої поважної інституції, то це багато про що говорить. Маю сподівання, що приймальні комісії наших вишів братимуть до уваги таку обставину, коли розглядатимуть документи абітурієнтів. Підписи на дипломах міністра освіти (а він після років перебування в цьому кріслі Табачника знову з’явився на дипломах) і такого авторитетного голови журі — це для вступника більше ніж просто рекомендація. І це треба юридично узаконити. Ми плануємо на найближчих зборах Ліги ухвалити відповідне звернення до Міністерства освіти і науки. Добре, що знову маємо змогу вести з ним діалог. І що є надія на порозуміння з ним у ключових моментах. тимемо саме в державі, а не в якійсь аморфній структурі. І станеться це значною мірою і завдяки тим, хто сьогодні бере участь у конкурсі української мови. Ось чому я взявся підтримувати конкурс Ліги українських меценатів ім. Петра Яцика. Потім запросили до Ліги, і конкурс став для мене таким самим особистим клопотом, як і для моїх колег у ній. Я пережив не одну зворушливу церемонію відкриття й закриття турнірів. І щоразу було оте особливе відчуття, ніби ти вперше потрапив на це дійство. Оця радість дітей, ці розумні обличчя юних, гордість учителів за своїх вихованців — усе виразно промовляє: це — важлива національна справа. Вона беззаперечно дасть для суспільства свій важливий ефект.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин