Читацьке віче · “Мистецтво вишивання — це природний спосіб продовжувати традицію батьків”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Сяє красою душа
Слово Просвіти, №19 за 2014 рік
Вадим МИЦИК, етнолог, заслужений працівник культури України
Заквітувало недільного дня Тальне вишиванками: і квітчасті, і зірчасті, вишиті хрестиком і гладдю. Усі вони суголосні з весняним розквітом, із сяйвом сонця, із буянням природи. Десятиліттями вишиті сорочки антиукраїнська влада хоч відкрито не забороняла, але завжди зневажала, вважаючи їх віджилими і непотрібними. Так виховували школярів. Старших звинувачували у патріархальщині, а декого і в націоналізмі. У такій зневазі чомусь доброму зростати й розвиватися не було змоги. Так піддавали запустінню тисячолітню культуру народу й душу людини позбавляли енергетичного підживлення від небес, тобто Божої благодаті. Ось кілька прикладів. Наші мама у 1930-х вчилися у школі. Дітям тоді наказували у вишитих сорочках чи блузках у школу не приходити. Із дівчаток зривали намиста та всіляко заохочували обрізати коси — їхню гордість. Працюючи журналістом у Тальному, я відчув необхідність дотримуватися українського стилю: з 1969 року почав щоденно ходити тільки у вишитій сорочці, із 1970- го носити солом’яного бриля, а 1971-го запустив вуса. Отак мене й звинуватили у буржуазному націоналізмі. Щоправда, школярі це сприймали по-іншому. Кілька років тому я балотувався до обласної ради і тодішні школярі, а теперішні вчителі говорили, що я для них був взірцем справжнього українця. Президент В. Ющенко любив ходити у вишиванці, і це передавалося оточенню. У вишиванки почало вбиратися дедалі більше людей. Та ось до влади прийшов В. Янукович і все знову повернулося до повного їх ігнорування. Головою обласної держадміністрації на Черкащину він прислав Тулуба. Цей “Герой України” на зимові святки 2011 року по обласному радіо зневажливо заявив, що деякі чоловіки понадівають вишиванки і виставляють себе на сміх. Влада дала відбій народній красі. Мистецтво вишивання не занепало. У жінок, дівчат — це природний спосіб виявляти свою майстерність, продовжувати традицію батьків. Ця життєва потреба втілена у вишиті сорочки, рушники. Вони одухотворюють людину, єднають зі світом небесним, зі світом предків. А ще узори розміщені так, що захищають людину. На комірі вишито ромби, триєдині дерева життя, сварги. Маніжка кожної сорочки, а в жіночих ще й полики на рукавах, вишиті на рівні грудей. Вони осявають красою душу людини, а сонечками, квітами-зорями пов’язують її з
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
