15 “Божий дар митця — його талант, надзвичайна працьовитість”. Палітра · с. 15сторінка оригіналу ↗
«Повітроплавання» Валентини Давиденко
Слово Просвіти, №19 за 2017 рік
Євген ҐОЛИБАРД Фото Валерія СОЛОВЙОВА
У просторій і водночас затишній залі з прямокутними колонами, що створюють кілька окремих псевдоінтер’єрів, особливо органічними є сорок живописних робіт пані Валентини, розміщені на стінах і стендах галереї. Про її значний внесок у розвиток української культури не лише як художника, а й автора чотирьох поетичних збірок, чудового перекладача з італійської, заслуженого журналіста України й головного редактора на Радіо “Голос Києва”, розповіли у своїх виступах народний художник України Валерій Франчук, письменник Василь Портяк, численні друзі та колеги героїні вечора. Її цикли радіопередач “Світ розмаїтий”, “Портрети і дзеркала” та інші вже понад десять років збирають біля приймачів численну авдиторію вдячних слухачів. У кожній царині творчої діяльності Валентини Давиденко цілком виразно відбито характерний для неї стиль: м’якість форми, піднесену легкість змісту, ненав’язливу прозорість метафор і щире випромінення духа любові. В її творах бачимо і відчуваємо рідкісне, майже наївне, навіть подитячому безпосереднє сприйняття автором навколишнього світу, захоплення ним і довіру до нього. І все це на тлі величезної вимогливості до себе, в далеких від комфортних умовах що-
Василь МАРУСИК, заслужений журналіст України
Новина, що зібрала багатьох мистецтвознавців і музейників на закриття виставки декоративних тарелей народного художника України професора Петра Печорного за мотивами творів Кобзаря у Національному музеї декоративноприкладного мистецтва України (НМДПМУ), стала надзвичайною подією. Видатний митець — монументаліст, кераміст, живописець і графік передав майже всі свої твори державним установам. Перед численною аудиторією засвідчили подвижницький дарунок художника діячі літератури і мистецтва. Сергій Гальченко, заступник директора Національного інституту літератури ім. Т. Шевченка НАНУ: “Видатний художник-кераміст, лавреат Шевченківської премії Петро Петрович Печорний робить мужній і нелегкий для нього крок: він прощається зі своїми дітьми — мистецькими творами, передаючи їх до трьох національних музеїв України. Найповніша добірка кераміки зберігатиметься віднині у найсвятішому місці: в Національному музеї декоративно-прикладного мистецтва України, що на території Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Найвишуканіші високомистецькі твори на шевченківську тематику передають до Національного музею Т. Шевченка та Шевченківського національного заповідника в Каневі. Хотілося б почути від керівників названих музеїв запевнення, що мистецькі денної організації життя, котре, попри всі його складнощі, вона завжди наповнює милою, трохи сором’язливою і невловимо іронічною усмішкою. Цю усмішку випромінюють її картини, зокрема акварелі, образи яких неспішно пливуть у імпресіоністичному чи то повітрі, чи-то мареві, як, наприклад, романтичний корабель на акварелі “Супутний вітер”, де його легкий подих наповнює ясно-фіолетові вітрила, або в алегоричній композиції “Викрадення Європи”.
Гола, розніжена, дещо еротична Європа лежить цілком задоволена собою, й наразі ніщо не вказує на те, що їй не вистачає України. Філософську суперечливість сприйняття породжують птахи у зламаному леті над яскравою урочистістю маків (картина “Лелеки”), тоді як старовинна каплиця на задньому плані неначе остерігає своєю непорушністю, із зануренням у вічність. Розмаїття романтичних уявлень, що якось уживаються з конкретикою символів, бачимо в еротично чистому, динамічному “Фламенко”, в ящірці, що вимальовується з листя на виноградному ґроні, у муаровому водоспаді, що ллється просто на нас із гори. Загалом динамічність і романтичність у поєднанні з особливою стилістикою — найхарактерніші риси творчості пані Валентини. Тому “Вуличка в Сполетто” — це не просто оригінальна замальовка, а натяк, алюзія глибокого враження, яке художниця передає глядачеві за допомогою дуже делікатних, лаконічних, камерних засобів, що відкривають простір фантазії. Також на грані фантастики бачимо оксамитовий вітер, що пли-
Під такою назвою у Галереї мистецтв Деснянського району столиці діяла чергова виставка творчого доробку багатожанрової майстрині.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
