Історія «Просвіти» · “Неблагонадійність” Митрофана Трублаєвича ставала на перешкоді його кар’єрі”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Тарас Шевченко в житті Володимира Гнатюка
Слово Просвіти, №19 за 2017 рік
ного секретаря Наукового товариства імені Шевченка у Львові та редактора видавництва цього Товариства, належать статті про Кобзаря: “Заборона Шевченкових вечорниць в Косові” (1901 р.), “Проект бібліотеки в родинному селі Т. Шевченка” (1902 р.), “Автограф Шевченкової поезії “На незабудь”/ Штернбергові / (1902 р.), “В справі пам’ятника Т. Шевченка в Києві” (1905 р.). Публікація “Пам’яті Шевченка” (1902 р.) — це замітка Володимира Гнатюка про поезію В. Іванова “Памяти Т. Г. Шевченко” і статтю М. Сумцова “Стихотворение Т. Шевченко “Сонце заходить” в бытовой и литературной обстановке”. Також він автор рецензій на видання творів Тараса Шевченка: “Повісті” (Т. 2, К., 1901 р.), “Поезії” (Львів 1902 р.). Володимир Гнатюк написав рецензії “Нові переклади Шевченкових поезій” (на російську й чеську мови) та на бібліографічний покажчик М. Комарова “Т. Шевченко в литературе и искусстве. Библиографический указатель материалов для изучения жизни и произведений Т. Шевченко”. Всі свої статті та рецензії, присвячені Кобзареві та виданням його творів, Володимир Гнатюк опублікував у журналі “Літературно-науковий вісник” за 1901—1905 роки, який редагував разом з Іваном Франком до 1906 року. Володимир Гнатюк співпрацював із багатьма слов’янськими вченими та письменниками, які популяризували серед своїх народів твори великого Кобзаря, перекладаючи їх рідними мовами. 1 серпня 1907 року вчений одержує листа від Йосипа Абрама, в якому просить прорецензувати переклади з “Кобзаря” Тараса Шевченка. Володимир Гнатюк дуже щиро відгукнувся на просьбу свого друга і пише рецензію “Словінський переклад Шевченкових поезій”, опублікувавши її у “Літературно-науковому віснику” (Т. ХХХІV, кн. V, с. 398—399 с.). 27 лютого 1914 року Володимир Гнатюк надіслав зі Львова поштову листівку до Софії, в якій повідомляє своєму болгарському другу, історику, філологу та етнографу Івану Шишманову (зять Михайла Драгоманова, швагер Лесі Українки — Р. Ч.) про обрання його дійсним членом Філологічної секції Наукового товариства імені Шевченка. А в березні вчений отримує з Болгарії листа, в якому Іван Шишманов дякує за обрання його членом Товариства імені Шевченка та повідомляє про відзначення в Софії 100-річчя від народження поета і художника. Чеський письменник і перекладач Рудольф Гулька 11 березня 1922 року звернувся до Володимира Гнатюка листом-замовленням, щоб він прислав книги бага-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
