Читацьке віче · “Роздача Біблії на з’їзді у Палаці “Україна” стала акцією прямої дії”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
ДДее ддооррооггооввккаазз ннаа ББррууссиилліівв??? Роздуми та спогаданки з приводу Огієнківської премії
Слово Просвіти, №19 за 2018 рік
Дмитро ПОНАМАРЧУК
Святе Письмо на рисовому папері За духовно-суспільною вагою Премія імені Івана Огієнка — друга після Шевченківської. Її присуджують за досягнення у гуманітарних царинах і так само вона охоплює світові обрії (заснована Житомирською облрадою, виплата — 10 тис. грн). Час Верховній Раді взяти “материнство” над премією й установити не тільки більший розмір, а й надати парламентський статус. Адже Іван Огієнко — титан української нації, духовний провідник, державний діяч, тлумач Біблії українською мовою (над перекладом працював 42 роки). 1990 року на Других всеукраїнських зборах Народного руху оргкомітет з’їзду постановив кожному делегатові й гостю подарувати примірник Біблії. Палац “Україна” зібрав тоді 2 125 осіб. Прес-центр, яким я керував, акредитував 445 журналістів і працівників 120-ти засобів інформації, зокрема — Московії та інших чужоземних. Усі вони, звісно, могли отримати Біблію. Забезпечив доставку в Україну примірників Біблії місіонер з Чикаго Ярослав Шепелявець. Роздати Біблію учасникам ІІ з’їзду Руху запропонував голова Київської організації Товариства “Просвіта”, член Центрального Проводу Руху поет Павло Мовчан, який приятелював із молодим пастором Лютеранської церкви. Святе письмо було видрукувано українською мовою в Японії на тоненькому рисовому папері під гумовою палітуркою. Книга була компактна. Другий з’їзд ухвалив, як на мене, дві історичні речі — викинув евфемізм “за перебудову” з назви Народного руху та проголосив за мету здобуття Україною державної самостійности. Роздача Біблії на з’їзді у Палаці “Україна”, де до цього відбувалися помпезні збіговиська компартії під диявольським ликом Лєніна, стала акцією прямої дії. Вважаю, що цей учинок вартував ледь не всього заходу з усіма його ухвалами та резолюціями, бо вдома й на роботі кожного, хто прийшов з рухівського з’їзду, відтоді читали Біблію. У газетних
Лаурети Огієнківської премії
У галузі літератури: Дячишин Богдан (Львів) — за серію книг-есеїв з українознавчої тематики; Марищенко Ярослав (Житомир) — за документально-художні книги про російсько-українську війну ХХІ ст. “Східний фронт” та “Україна у війні”. У галузі науки: Деревінський Василь (Київ) — за монографію “В’ячеслав Чорновіл: дух, що тіло рве до бою”; Махорін Геннадій (Житомир) — за розвідку “Українська революція 1917—1922 рр. та її перебіг на Житомирщині”. У галузі освіти: Сорока Михайло, Сорока Олексій (Київ) — за книгу нарисів “Святий Афон і Україна”. У галузі мистецтва: Войтенко Валентин (Житомир) — за серію монументально-декоративних полотен. У галузі громадської, полі/ тичної та духовної діяльності: Мужук Леонід (Київ) — за серію документальних фільмів про маловідомі сторінки української історії.
матеріалах столичних журналістів дедалі частіше почали з’являтися витяги зі Святого письма (замість тез комуністичних мудрагелів). Багато хто вперше в житті відкрив для себе Біблію й одразу українською мовою. Повірте, завдяки негласному починові П. Мовчана ІІ з’їзд Руху сформував лави національних демократів на мадських організацій було заплановано широко відзначити 80- річчя Василя Стуса у місті Хмельницькому. Створили оргкомітет, який очолила Юлія Сабій, керуюча справами Хмельницької міської ради. У бібліотеках, навчальних закладах міста, громадських організаціях та в закладах культури провели низку заходів. Була підготовлена велика кіномистецька програма пам’яті Василя Стуса “Птах душі”, головним режисером і постановником якої став відомий митець, засновник, керівник і актор Хмельницького монотеатру “Кут”, народний артист України Володимир Смотритель. Це хвилююче дійство за участю акторів міського театру відбулося в головному міському кінотеатрі імені Т. Г. Шевченка. І звичайно ж, не випадково. У промовистій мізансцені Ярослав Кузик, актор обласного музично-драматичного театру імені М. Старицького, що виконував роль Василя Стуса, промовив ті слова,
ґрунті християнських цінностей. До Палацу “Україна” прибули 418 народних депутатів різних рівнів (приміром, я був депутатом Лєнінської райради столиці). На Держтелерадіо УРСР, де я тоді працював, навіть комуністи змогли читати книгу на тоненькому рисовому папері, бо Святе письмо прийшло до них задарма. Інколи питаю себе, чи не час повторити акцію з Біблією в Палаці “Україна” спеціально для сьогоднішніх можновладців усіх рівнів?
Лавреат Деревінський Це була Біблія в перекладі Івана Огієнка. 1997 року Ярослав Шепелявець, на той час уже єпископ від-той заклик, з яким поет-бунтар звернувся до присутніх у той історичний вечір в київському кінотеатрі “Україна”. Про що потім з’явилась гірка “усмішка”: вони встали, а Стус — “сів”... Так-от, користуючись нагодою, під час чергової поїздки до столиці України ми вирішили відвідати той достопам’ятний для патріотів кінотеатр “Україна”, де відбувалася прем’єра знакового фільму Параджанова “Тіні забутих предків”. Але, на превеликий жаль, жодного нагадування про ту знакову для України історичну подію ми не побачили. І були прикро розчаровані, що за більше як двадцять років Незалежності та самостійна Україна, за яку смертю героя поліг Стус у битві не на життя, а на смерть з тоталітарною владою колоніалістівокупантів, так і не спромоглася на просту, звичайну меморіальну дошку, яка б нагадувала і свідчила. Ми ж, українці, не маємо бути якимись безпам’ятними манкур-
Біля музею. Фото надане Михайлом Сорокою новленої Української Лютеранської церкви, був удостоєний Премії імені Івана Огієнка. А Павло Мовчан сьомий рік як голова Комітету із присудження однойменної Премії. На швидкісній трасі Київ- Житомир нема жодного дорожного вказівника про те, що ліворуч є містечко Брусилів, де народився Іван Огієнко. Так само нема у зворотному напрямку. Пригадую, як на початку 90-х їздив із П. Мовчаном на батьківщину німецького поета-романтика Шиллера — до містечка Марбах-ам-Неккар. Що вам сказати? У землі Баден-Вюртемберґ усі дорожні знаки вказували напрямок і відстань до рідного для кожного німця населеного пунктами. Попіл Стуса стукає в наші серця. Тож виправімо, врешті, цей прикрий недогляд. І скажімо собі і патріотичній київській владі: меморіальній дошці в кінотеатрі “Україна” — бути!
Коментує журналістка “СП” Ольга ЖМУДОВСЬКА Гірке зауваження наших читачів боляче штрикнуло — бо ж і насправді часто не замислюємося, не зауважуємо речі знакові, надважливі. Кінотеатр “Україна” — поруч, зайшли… Юна дівчина-адміністратор розгублено кліпає віями: “Немає у нас ніякого пам’ятного знаку...” — і очі її розплющуються широко, коли вона чує, яка значуща подія сталася 1965 року в будівлі, куди вона буденно приходить на роботу. А 4 вересня 1965 року про Україну говорив увесь світ. Перед початком прем’єри Іван Дзюба оголосив, що в Україні почалися політичні арешти українських ін-
Книга#лавреатка. Професор Василь Деревінський. Фото Ірини Скоростецької
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
