Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Подія року · “Учитель має бути координатором, модератором навчального процесу, а не володарем права на безпомилковість”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

Урок українського слова як урок щастя З 21 до 28 квітня у Рівному проходив фінальний етап Всеукраїнського кон+ курсу “Учитель року—2018” у номінації “Українська мова й література”.

Слово Просвіти, №19 за 2018 рік

Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ, докторант Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Одразу зауважу, що вперше мені було запропоновано очолити цей конкурс у 2015 р. Три роки тому ми ще не говорили про Нову українську школу (НУШ), проте, осмислюючи минуле з позиції сьогодення, скажу, що переможниці УР-2015 — приклад тих агентів змін, які своєю працею щоденно втілюють принципи НУШ. У Миколаєві 2015 року перше місце посіла Олеся Ківеждій, учителька із Закарпаття, сьогодні уже — заслужений учитель України. Три роки тому вона розпочала вести блог про актуальні проблеми нашого освітянського життя, а сьогодні її медіа-проект належить до топових у середовищі викладачів. Сама Олеся — приклад молодої людини, яка змогла не просто здобути перемогу, а й утвердити її, формуючи навколо себе тих, хто потребує порад і підтримки. За Олесею ідуть інші викладачі, вона має свій стиль у методиці викладання, свою позицію. А головне — це людина, яка розуміє, що важливо працювати на випередження. І коли торік ми працювали спільно над зошитами для 9 класу (з української мови та літератури), то запровадили у них різні методичні прийоми, які спершу педагогічна спільнота старшого покоління сприйняла вельми критично, а буквально за рік вони перетворилися на улюблені прийоми, із якими працюють сучасні учителі на уроках (меми, qr-коди, рубрика “оціни вчителя” тощо). Саме таке завдання ми (як команда журі) поставили перед конкурсантами й конкурсантками у 2018 р.: знайти свій неповторний методичний і “людський” ключ до тексту, на уроці української літератури відштовхуватися насамперед від тексту, даючи учням можливість створювати власні уявні світи. Лише так можна дійти до Казки, як у драматичному етюді Олександра Олеся: кожен має створити свою проекцію художнього твору, бо в Казці не буває збігів, повторів, одноманітності. Крім того, на конкурсі учителі мають представити навчальний проект, який стосувався таких ключових тем, як інклюзивна освіта, медіа-грамотність, STEAM-освіта. Конкурсантки мали виявити вміння з розробки ментальних карт, а також пройти тестування з педагогіки, психології й фаху (українська мова й література). Не скажу, що всі конкурсні випробування виявилися для фіналісток посильними. Проте важливо було проговорити ті теми, без яких складно уявити освітню траєкторію ХХІ століття. Сьогодні в контексті реформ і змін середньої школи ми багато говоримо про НУШ, принцип дитиноцентризму, компетентнісний потенціал на уроках,.. проте, як виявилося, реалізувати все це на практиці вельми непросто. Так, ментальні карти чітко продемонстрували, що більшість конкурсанток бачать завдання, мету уроку й наскрізні лінії, ключові та предметні компетентності відокремлено; на картах немає цілісного бачення уроку, коли всі етапи органічно й синергетично пов’язані між собою. На жаль, також не було розкрито на високому рівні й навчальних проектів. Без медіа-грамотності, яка сьогодні проведена у чинній програмі з української мови для учнів і учениць 5-9 класів, важко говорити про компетентнісну школу. Наші діти — заручники віртуального середовища, усі вони мають ґаджети, які ніби вросли в дитину й не відпускають. І важливо перетворити ці прилади з розважальних інструментів на ресурс, потрібний сучасній людині, котра прагне виявляти лідерські якості, випереджати час, критично сприймати інформацію й оперативно реагувати на проблеми сьогодення. Проблеми потрібно випереджати. І медіа-грамотність передбачає на уроці української мови роботу з медіа-текстами. У результаті юнаки та юнки мають уміти грамотно створювати пости, віртуальні повідомлення у соціальних мережах. Важливо усвідомити, що віртуальний світ потребує стратегій психогігієни й медіа-гігієни. Потрібно закладати ціннісне ставлення до цифрової медіа-реальності. Подібних проблем зазнали й проекти, які стосувалися тем інклюзивної освіти та STEAM-освіти. Останнє поняття пов’язане з конкурентоспроможністю випускників нинішніх навчальних закладів на відкритому, глобалізованому й динамічному ринку праці. Ми живемо у світі, де можливі стрімкі зміщення у професійній царині. Людина має уміти оперативно орієнтуватися у світі, здобувати для себе потрібні навички з тих царин, які начебто безпосередньо не пов’язані з її основним фахом. Тому в таких країнах, як Японія, скандинавські країни, Канада та ін. учням пропонують вивчати музику поруч із математикою. А хіба можна виховати якісного ландшафтного дизайнера без відчуття естетичного смаку? Зрештою, медіа-контент, різноманітні сайти, які закликають покупців у світ меблів, туристичних чи банківських послуг, повинні містити естетичний компонент, який робить це віртуальне середовище дружнім до споживачів. Отже, STEAM-освіта відповідає тенденціям сучасного світу, коли професійний архітектор раптом вирішує змінити фах і бути… психологом, архітектром людських душ. Інклюзивна освіта — чинник формування НУШ, позаяк усі суб’єкти освітнього простору рівні, усім має бути надано право здобувати освіту незалежно від певних фізичних проблем. Можливо, планка для конкурсанток на “Навчальному проекті” виявилася занадто високою, проте на таких конкурсах потрібно не лише пропонувати відповіді на давно відомі запитання, а й спонукати до творчого мислення, виявляючи здатність проектувати майбутнє в освітньому середовищі. Нас як журі цікавлять не готові відповіді на завчені запитання про суржик чи сленґ, хоч ці явища мають важливе значення в науці й методиці викладання, проте в період фундаментальної освітньої реформи середньої школи, яку розпочала міністр Л. Гриневич, важливо допомогти учителям вийти на інакший рівень осмислення проблем, щоб побачити освітній процес як процес обміну, як обговорення різних досвідів, правильних і помилкових, які мають тривалу історію і які тільки-тільки почали формуватися у юнаків і юнок. НУШ може бути реалізована за умови вчування кожного учителя у дітей. Учитель має бути координатором, модератором навчального процесу, а не джерелом абсолютних, непорушних знань і володарем права на безпомилковість. Як зауважила Л. Гриневич у своєму вітальному слові до учасників: “Конкурс “Учитель року” покликаний виявити учителів-новаторів, здатних випереджати час і закладати нові моделі мислення. Щоб сьогодні бути частиною стрімкого й мобільного, високотехнологічного й креативного світу, важливо навчитися продукувати сміливі й інноваційні ідеї. І саме від вас залежить наше майбутнє: чи здатні ви інспірувати молоде покоління на усвідомлення важливості випереджальної креативності, відкритості й демократичності, відповідальної свободи, етичної рівноваги й естетичної гармонії. Ви конструюєте траєкторію майбутнього нашої країни, формуючи в учнів ціннісні орієнтири, їхнє ставлення до життя і різних його виявів. Упев- Закриття конкурсу нена, що вчителі, які беруть участь у конкурсі “Учитель року”, – завжди в авангарді змін”. Під час конкурсних випробувань нам важливо було розгледіти тих учителів, які мислять креативно, які на уроці йдуть від тексту, які інспірують дітей і закликають читати, бо лише так можна реалізувати ключову компетентність “навчатися упродовж життя”. На мою думку, з-поміж усіх ключових компетентностей НУШ саме ця постає найважливішою. Сучасний урок української мови чи літератури — це урок життя, а тому на ньому неможливі фальш і штучні емоції. Ми прагнули зафіксувати усі методичні знахідки конкурсанток, які перетворювали урок на щось справжнє, коли відбувається обговорення важливих проблем сьогодення. А текст є лише поштовхом до розуміння того, які глибини можуть бути сховані у кількох рядках Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, Є. Плужника, В. Стуса, Б.-І. Антонича, П. Тичини та ін. Так, на третій день “уроків” несподіваним лідером стала вчителька із Хмельницької області Людмила Йосипівна Пристай, яка дала для восьмикласників надзвичайно креативний урок за п’єсою “Сто тисяч” Івана Карпенка-Карого. Від першого конкурсного випробування “Аналіз художнього твору” усі ми були вражені тим людським ресурсом, який мала одна з конкурсанток, — Ольга Василівна Кецмур. На її уроці було використано метод психодрами, причому це було зроблено і професійно, й дерзновенно водночас. Пані Ольга з тих учителів, які не бояться дерзати, вони не можуть проводити урок відповідно до догматичних рамок. Часом це може викликати занадто драматичні моменти, проте водночас така форма проведення позначає й вияв особливого “неформатного” світовідчуття, притаманного О. Кецмур. Вона незалежна, самокритична й професійна в багатьох моментах. Зізнаюся, що пані Ольга була нашою фавориткою від першого дня (як і ще одна конкурсантка, яка, на жаль, продемонструвала недостатньо потужний урок на фінальному етапі). О. Кецмур наділена колосальним ресурсом людяності. Вона жива й щира в емоціях, уміє вести за собою й надихати учнів, розкриваючи перед ними різні грані слова. Хочеться, аби таких учителів у нас було якнайбільше: незалежних, тонких і внутрішньо шляхетних. Ми прагнули розгледіти в конкурсантках не лише професійні риси, не лише їхнє уміння оперувати методичним інструментарієм, а й “людяність”, без Голова журі Д. Дроздовський і переможниця О. Кецмур (Івано#Франківська область)

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин