Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “На Донеччині і Луганщині народилась ціла низка борців за незалежність”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

У Слов’янську відкрито дві меморіальні дошки

Слово Просвіти, №19 за 2021 рік

Валерій РОМАНЬКО, голова Донецької обласної організації НСКУ, член правління Слов’янської МО ВУТ “Просвіта” Наприкінці квітня відбулася важлива подія в житті громади міста Слов’янська: встановивши меморіальні дошки, ми засвідчили важливі сторінки нашої історії, які пов’язані з розвитком Української революції 1917–1921 років. Чимало подій та імен, пов’язаних з цими роками, встановлені істориками, краєзнавцями. У ці роки активно розпочався рух за незалежність України, за укріплення української армії, своїх державних символів, за утвердження української мови у різних сферах діяльності тощо. Активну участь у цих подіях зіграла “Просвіта” як громадська масова організація. Не все тоді вдалося зробити. Згодом радянською владою, партією більшовиків цей рух за незалежність України було зупинено. Але поштовх дано значний, історично вагомий. Події української революції 1917–1921 років не оминули і Донецький край. При Донецькій ОДА була створена спеціальна комісія, прийняті відповідні заходи з відзначення 100-річчя Української революції. У рамках виконання Указу Президента України від 22.01.2016 р. №17 “Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років” у містах і селах Донеччини проведено чимало заходів: конференції, круглі столи, окремі видання, відкриття пам’ятних дощок подіям тих років та визначним діячам періоду української революції. ЗМІ висвітлювали такі заходи, які проходили у Бахмуті, Краматорську, Маріуполі, Покровську й в деяких інших населених пунктах Донеччини. Не залишився осторонь і Слов’янськ. Згідно з рішенням виконкому Слов’янської міської ради від 7 квітня 2021 року ми відкрили дві пам’ятні дошки: Перша – на будівлі КЗ “Центр дитячої та юнацької творчості” за адресою вул. Центральна, 39, яка засвідчує діяльність товариства “Просвіта” у цій будівлі з серпня 1942 по березень 1943 р. Друга – на будівлі хіміко-механічного технікуму за адресою вул. Центральна, 41, і присвячена вона уродженцеві Слов’янська, підполковнику армії УНР Атаназію Гонті. Ініціаторами заходу виступила Донецька обласна організація Національної спілки краєзнавців України. Голова правління обласної краєзнавчої організації направив листа на ім’я міського голови Слов’янська з проханням дозволити встановити такі меморіальні дошки, взято дозволи від балансоутримувачів, пройшли процедуру перевірки в СБУ. Велику організаційну роботу провела голова Слов’янської краєзнавчої міськорганізації, членкиня НСКУ та ГО “Українська ініціатива” Тетяна Лисак. Особливі слова вдячності голові ГО “Українська ініціатива” Юрію Анатолійовичу Косенку, який підтримав нас морально та матеріально – для Слов’янська було безкоштовно виготовлено пам’ятні дошки, він особисто приїхав до Слов’янська для їхнього урочистого відкриття. Окрім того, він привіз чимало літератури про війну на Донбасі, військових і волонтерів, видатних діячів культури та спорту України, про Донецький край і Слов’янськ, яку безкоштовно роздали усім присутнім на заході. Юрій Косенко наголосив: “Справа втому, що часто виникає враження, ніби на Донбасі не було борців за незалежність України, але коли ми починаємо звертати увагу на факти, то бачимо, що на Донеччині і Луганщині народилась ціла низка борців за незалежність”. Він нагадав слов’янцям біографію Атаназія Гонти, якому свого часу довелося емігрувати до Великої Британії, де він і помер у 1980 році. На заході виступили заступник Слов’янського міського голови Юрій Підлісний, голова МО ВУТ “Просвіта” Ольга Краснощок, дослідник історії Донеччини Олександр Добровольський, директор хіміко-механічного технікуму Олексій Котляров, голова МО НСКУ Тетяна Лисак. Захід вів і мав промову голова Донецької ОО НСКУ Валерій Романько. Краєзнавці Донеччини і далі працюють над встановленням маловідомих сторінок історії рідного краю, щоб зберегти її та нагадати землякам про події минулих років. У 1994 році Михайло Пакалюк відійшов до вічності. Ольга Пакалюк у 1998 році остаточно повернулася до рідного Львова. Долучилася до просвітницької діяльності, яку проводив осередок Червоного Хреста при дитячій поліклініці на Сихові. Далі включилася в працю організації “Карітас України”. Згодом Ольга Пакалюк стала членкинею Братства УПА, Спілки політв’язнів, “Рідної школи”, Ліги Українських Жінок та Конгресу Українських Націоналістів. Всюди вона – сумлінна й обов’язкова, не лише ретельно виконувала дані доручення, а й сама брала на себе різні обов’язки, чергування. Багатьох вражала її надзвичайна жертовність і самопосвята. Ольга Пакалюк постійно робила пожертви на добрі справи. Як репресована, вона отримувала від місцевої влади грошову надбавку до пенсії і використовувала її для фінансування різних громадських і церковних потреб, особливо багато допомагала будинку неповносправних дітей. Пані Ольга викликала неабияке здивування учасників Львівського Майдану в 2014 році, коли принесла до їхнього намету велику порцію домашньої випічки та запитала, чим може бути корисна Революції Гідності. Молодь була зачудована, хоч і не знала, що активній пані вже виповнилося 90 літ. Не забуваймо самопосвяти Ольги Пакалюк! Хай вічною буде пам’ять про цю достойну доньку України! Лідія КУПЧИК, м. Львів

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин