Читацьке віче · “На Донеччині і Луганщині народилась ціла низка борців за незалежність”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
Пішла до Господа світла душа
Слово Просвіти, №19 за 2021 рік
25 квітня 2021 року на 98-му році життя відійшла до Господа скромна за натурою, але сильна духом і патріотизмом пані Ольга Пакалюк.
Народилася 20 жовтня 1923 року в селі Отиневичі на Львівщині в багатодітній, національно свідомій родині Данила Моди та Катерини Мазовської. Після закінчення двох класів державної школи в рідному селі батьки послали Ольгу до “Рідної школи” в м. Ходорові, що була оберегом українства в умовах польської держави. У 1936 році Ольга закінчила сім класів та вступила до т. зв. Захоронкарського семінара сестер-василіянок у Львові, де готували виховательок дитячих садків. У 1937 році вся родина переїхала до Львова. З приходом радянської влади Захоронкарський семінар перетворили на педагогічну школу. У 1940 році Ольга отримала атестат про закінчення педагогічної школи та присвоєння кваліфікації вихователя дитячого садка. Працювала вихователькою в різних садках, маючи добрі музичні знання, виконувала ще й обов’язки музичного працівника, згодом працювала завідувачкою в садочку на Старому Знесінні. Любила дітей і свою роботу, до якої ставилася з великою відповідальністю. Під час німецької окупації активізувалися українські, заборонені совєтською владою товариства. Ольга, попри працю в дитсадках, належала до товариств “Сила” й “Сокіл-Батько”. Щира патріотка намагалася підтримувати всі українські справи. Працюючи вихователькою у Львові, виконувала обов’язки зв’язкової підпільної ОУН, до якої її привела знайома, яка потім і видала. Українські підпільники радо використовували допомогу тих, хто легально працював. Тож Ольга періодично виконувала дрібні доручення Організації. Весною 1946 року Ольга Мода вийшла заміж за Михайла Пакалюка, у них народився син Любомир. Та недовго тривало родинне щастя… Одного вечора, коли Ольга годувала дитину, до помешкання ввійшло кілька людей у формах, чоловікові показали якийсь ордер і почали обшук у хаті. Зраділи, бо знайшли дві підпільні брошури антирадянського змісту, і забрали Ольгу. У тюрмі на Лонцького слідчі з люттю й жорстокістю добивалися визнання антисовєтської діяльності, допитувалися про знайомства й контакти, навіть звинувачували у здійсненні якихось убивств. Ольга все заперечувала, та й небагато вона знала, адже лише періодично виконувала обов’язки зв’язкової ОУН. Слідство відбувалося з усією жорстокістю, притаманною тій зловісній системі. Але найбільше Ольга сумувала за дев’ятимісячним синочком. Не добившись конкретики, слідчий переслав справу до Москви, а Ольгу перевезли в іншу тюрму – “Бригідки”. Через якийсь час їй прочитали рішення ОСО (“трійки” з Москви), яке заочно засудило її за статтями 54-1а і 54-11 КК УРСР до п’яти років позбавлення волі. Ув’язнення Ольга Пакалюк відбувала в Комі АРСР, в місті Інті, де працювала на важких роботах: на будівництві дамби, лісоповалі, будівництві доріг. Зазнавала травм, багато хворіла. Засуджена на п’ять років, вона була в ув’язненні понад шість років. Була звільнена 10 травня 1955 року, зі зняттям судимості. Це дало змогу повернутися до Львова. За сприяння колишньої інспекторки з Управління освіти Ольгу прийняли підмінною вихователькою. У 1956 році Ольга Пакалюк відбула курси підвищення кваліфікації в Києві. Працюючи вихователькою, співала в хорі Будинку вчителя, їздила з хором на різні фестивалі, брала участь у прийомі мистецьких колективів у Львові. Важче складалося особисте життя Ольги. Чоловік жив з іншою жінкою, сина, який не пам’ятав мами, віддавати не хотів. З допомогою чоловікових батьків сина повернула через суд. Згодом і чоловік повернувся до Ольги, простила його – і ще 35 літ вони прожили в злагоді. Жили в м. Борщеві, де Михайло Пакалюк працював головним лікарем. Пані Ольга працювала вихователькою в дитсадку.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
