“Земля наших предків – для наших нащадків”. · 8 Український шлях · с. 8сторінка оригіналу ↗
Всесвітньому дню вишиванки – 15 років
Слово Просвіти, №19 за 2021 рік
Закінчення. Початок на стор. 1
“Знайшли у Сокалі закопані вишиті сорочки. Так їх намагались врятувати українці під час переселення в ході операції “Вісла”. Чимало сорочок зотліло, але багато і вціліли. Ми потім ці сорочки демонстрували у Верховній Раді, – розповідає Леся. – І це було настільки несподівано, що стало справжнім шоком для київських етнографів, вони навіть закидали нам, що ми це вигадали як художній прийом для фільму, бо полотно не могло стільки пролежати під землею і вціліти. А воно змогло!”
Ця історія вразила й Олександра Ткачука. “Українці будь-якою ціною намагались вберегти вишиті сорочки. До сорочок ставились як до скарбу. І ось тепер, якщо ворог наступатиме, чи зберігатиму я вишиванку, чи думатиму про своє життя? Пріоритети у цій парадигмі – базові цінності. Але я одразу знаходжу відповідь уже в другій історії. Коли Путін почав війну на сході України, українці, які вимушено виїжджали з окупованих території, теж із собою брали вишиванки як символ ідентифікації, усвідомлюючи, що можуть бути арештованими чи вбитими через це, і все одно ризикували, аби вивезти свої сорочки. Вони могли б не брати вишиванки, переїхати і купити їх на безпечній території. Але для них важлива ця спадковість, бо ці речі цінні через родинні зв’язки, – ділиться Олександр. – Вишиванка – це більше, ніж просто річ, це елемент національної пам’яті на рівні з мовою. Із часом люди переходять на українську. І так само з часом переосмислюють вишиту сорочку не просто як річ гардеробу”.
Після “Спадку нації” світ побачили ще два фільми виробництва кіностудії “Диво”: “Соловей співає” (2019) і “Ткацький шлях” (2020).
У 2018 році разом із Міністерством інформаційної політики та Міністерством закордонних справ було організоване дипломатичне прийняття. “Українські Амазонки” – проєкт, під час якого старовин
Передумови української державності В історії Європи будь-яка корона, видана Папою Римським чи імператором Священної Римської імперії, є уособленням держави. Корона ніколи і нікуди не зникає: якщо один монарх захопив іншу державу, то він одягає цю корону на свою голову другою, а якщо знімає – він просто перестає керувати цією державою.
Чим же цікава династія австрійських
Габсбургів? На головах осіб, які правили, була не просто корона імператора Австрії, там була корона Чехії, Словаччини, Угорщини, а ще корона держави, яка мала назву Королівство Галичини та Володимирії. Це практично пряма спадкоємність від Руської корони ХІІІ століття, що належала роду Романовичів з давньої династії Рюриковичів.
Якщо ж порівняти, як на початку ХХ століття розпадались імперії, то Російська, в якій не існувало поняття, що корони мають право на якесь самовизначення – вся рвалась і тріщала: військові операції, армії, повстання тощо. Австрійська ж імперія просто проголосила свободу народам (коронам). Західноукраїнська Народна Республіка виникла не тому, що сталось Листопадове повстання, а завдяки факту, що за цією територією була корона, й отримано було цілком правдиву незалежність. Австрійський монарх зняв із себе обов’язок бути керівником інших держав, і через цей цікавий юридичний факт виникли всі підстави для утворення ЗУНР.
Для династій не існує поняття етнічності й народу Сьогодні ми погано усвідомлюємо в цілому, що таке бути династом. Сто років тому – держава була другорядною, першим був монарх, династ. І одягали королівські корони не тому, що цього хтось хотів, а тому, що мали кров династів і мали на це сакральне право, дане Богом. Понад те, вони обрані Богом для того, аби виконувати найтяжчу роботу в світі – бути монархом.
Особливої уваги заслуговує те, що представник королівського роду Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотрінген визнав сені українські строї та вишитий одяг сучасних дизайнерів показували учасниці бойових дій, волонтерки, воєнні кореспондентки.
“Ми намагалися ще й показати роль жінки у сучасному суспільстві, роль жінки у війні і те, що війна на Сході не завершена. Це був захід на понад тисячу осіб, який відвідали дипломати, представники ОБСЄ, НАТО. Прийняття мало широкий резонанс в Україні та закордоном”, – розповідає засновниця свята.
Того ж року в Чернівцях з’явився
20-метровий стінопис “Заставнівська красуня”. День вишиванки провели в Міжнародному аеропорту “Бориспіль” та всіх українських аеропортах. Разом із прикордонниками для іноземців, які прилітали та відлітали з України, провели інформацій
Родина засновників Дня вишиванки ну кампанію про вишиті сорочки та культурну спадщину.
“Вишиті сорочки – це ще й про культурну дипломатію. І наша діаспора долучає іноземців до української культури. Ми знаємо грузинську кухню, японське аніме. Кожна сильна країна залишила слід у світовій культурі. І мені хотілось би, щоб і ми залишили цей слід. І нам вдається. Наприклад, українські вишиванки вже одягає прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо, королева Нідерландів Максима, світові знаменитості: Адель, Лана дель Рей, Річард Бренсон, Джекі Чан та інші. Впродовж останніх років до святкування Всесвітнього дня вишиванки долучаються головні офіси Facebook та Google. Іноземні дизайнери створюють цілі колекції з українською вишивкою: Gucci, Valentino, Galliano. А це все означає, що вишиванка стає частиною світової культури”.
Оберігати, як власних дітей
Останній місяць підготовки до свята – майже завжди без сну і з випитими цистернами кави, зізнаються організатори. Свято стало настільки масовим, що іноді організатори змушені доводити, що саме вони його заснували.
“Багато хто думає, що свято існувало завжди чи з 1991 року. Я зустрічала шкільні сценарії, в яких було написано, що свято заснували українські козаки на Хортиці чи українські дисиденти, хтось писав, що це зробив Дмитро Павличко. Коли кажу, що я – засновниця, не завжди вірять, при мені починають гуглити. Мовляв, молода. Ну так, маю гарний вигляд як для шістдесятниці”, – усміхається Леся.
Торік через карантин масових заходів до Дня вишиванки не було. Цьогоріч організатори сподіваються, що їм вдасться провести заплановані події. День вишиванки-2021 поєднає екологію та етномузику.
“Говоритимемо про те, що земля наших предків – для наших нащадків. Земля як фізична одиниця і земля, наповнена культурними кодами. Як пов’язані культурна спадщина та екологія? Насправді взаємопроникливо. Коли певна територія стає непридатною для життя, з часом зникає і вся місцева культура, яка століттями створювалася предками.
Протягом останніх десятиліть в Україні висохло близько 10 тисяч річок. Це означає, що більше не використовуються їхні старовинні назви, зникають з ужитку пісні, казки, легенди, повязані з цими річками.
Вирубування лісів загрожує не лише затопленням цілих регіонів, а й, змушуючи жителів постійно відновлювати втрачене, “вимиває” багатство місцевих традицій та звичаїв.
Надмірне використання пластику нав’язує прості швидкі побутові рішення, створюючи споживацьке суспільство, яке все менше схильне заглиблюватися в культуру та історію, а також бути відповідальним за майбутнє.
Цього року День вишиванки відбуватиметься у форматі Дня вуличної етномузики. На величезній кількості локацій (площі, парки, пішохідні вулиці) гратимуть традиційні музики (кобзарі, лірники, сопілкарі, трембітарі, дримбарі, цимбалісти тощо)”, – наголошує Леся Воронюк.
Олександр Ткачук додає: “Ми проводимо паралель із культурною спадщиною, яка зникає, як і хороші природні умови, і що й те, й інше потрібно берегти заради майбутнього, заради наших нащадків, щоб вони могли жити в нормальних умовах, зміцнювали свою національну ідентичність і примножували культуру. Українська музика – такий самий пласт культури, який потрібно берегти і популяризувати. Вишиванки теж потрібно оберігати, як власних дітей!”
Анастасія ФЕДЧЕНКО
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
