“Мова – це тонка, делікатна божественна матерія”. · 9 Письменницька пошта · с. 9сторінка оригіналу ↗
Зойк мови
Слово Просвіти, №19 за 2021 рік
Наталя ДЗЮБЕНКО-МЕЙС
Попереджають, що Фейсбук нами маніпулює, що і думки не ваші, що я – не я і хата не моя, що, вивчивши мій профіль, я “позавчора спіткнуся на стрітрейсерах, вчора – на трендсеттерах, сьогодні– на дауншифтерах, і я точно знаю, що завтра буде тільки гірше”. Се, аби ви не вдумувалися – класична абракадабра, ахінея. А ще це зойк мови – на грані нервового зриву. Бо водночасі – тут, тепер, потрібно перекласти, переплавити, спалити, оновити, відродити... Бо треба стрімко влитися у вселенський цивілізаційний хор народів, держав, і українська мова приймає на себе сьогодні страхітливий удар технократичного, глобалізованого,
та ще й віртуального світу, не відновивши вповні свої підірвані лихоліттями принижень і цькувань, заборон, сили. У відповідь чую грізне, патріотичне – розмовляй українською! Панове, а ви самі там були? Ви жили у її нетрях, у її легендарних дібровах, живилися її світлом? Українська мова – не якісь 600 слів, котрі і мавпа може завчити. Ви знаєте її запахи, кольори, які квіти там квітнуть, які примари там визрівають? Ви чуєте стукіт її серця, рокіт бандур, котрі рвуть на собі струни і душу? Голоси предків у срібних сяйних обладунках, які стоять в обороні нас, нині сущих? Впевнена, що ніякі за
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
